З Дніпропетровська повернулися призерами!

Новомиргород впевнено атакує танцювальні олімпи – нещодавно з Дніпропетровська, де проходив ювілейний XV щорічний Всеукраїнський фестиваль «Білий лелека», повернувся аматорський хореографічний ансамбль «Віконце» і привіз неабияку відзнаку – Кубок за зайняте третє місце!

Новомиргородці на цей фестиваль їздили вже вдруге – минулого року наш райцентр представляла старша вікова група цього ж ансамблю.

Одержане цього року на ювілейному фестивалі третє місце – це однозначний успіх, адже наші юні танцюристи з Дитячої школи мистецтв виступали у тій категорії, де конкуренція найбільша – «Народні танці», вік від 12 до 15 років. Про все, що відбувалося на сцені й за кулісами, ми спілкуємося з керівниками ансамблю – Ольгою та Анастасією Дороганич.

– Як ви потрапили на фестиваль «Білий лелека» – досить було тільки бажання, чи потрібно було пройти суворий відбір?

– На такі фестивалі навіть потрапити – то вже здобуток, адже конкурс – дуже серйозний. Знані колективи можуть прислати тільки заявку, а от ми висилали відео своїх постановок. Скільки ансамблів відсіваються на цьому етапі – я навіть не знаю, ми – пройшли. Може, й не наважилися б на таку поїздку, але нам порекомендувала спробувати свої сили мій викладач хореографії в олександрійському культпровітучилищі Тетяна Ребер, а вона свого часу була одним з засновників цього фестивалю.

2010 року їздили з нинішніми випускниками «Віконця», цього року везла 18 юних танцюристів, з яких трьом виповнилося всього 11 років, решті – по 12, вони змагалися в основному зі значно старшими конкурсантами, до того ж ми знали, що не встигли підготувати всю програму так, як планувалося з самого початку – карантини не дозволили проводити репетиції. Переживали з цього приводу дуже сильно.

І перед виїздом (а ми мали намір дорогу й перебування оплатити за кошти батьків) з’ясувалося, що ті потяги, на які ми розраховували, зняли, а швидкісні «Хюндаї» нам були практично не по кишені – батькам, які виклали солідну, як для Новомиргорода, суму, знайти більше грошей у родинному бюджеті було непросто… Але тут зі спонсорською підтримкою виступила наша компанія «Велта». Нам оплатили швидкісні потяги, а для дітей організували прекрасну розважальну програму у Дніпропетровську. Було все – і поїздки по місту у комфортабельному автобусі та загадування бажань на скульптурі лева, і Дніпропетровський національний історичний музей імені Дмитра Яворницького (наші діти, доки туди не потрапили, не розуміли, що цікавого може бути в музеї…), мультфільми у 3-Д кінотеатрі, похід у Макдональдс, який новомиргородські школярі сприйняли на УРА.

Враження – надзвичайні. У Дніпропетровську все скрізь організовано на найвищому рівні. Це я кажу і про фестиваль – проживання, харчування і так далі. І про замовлення караваю – нам організатори фестивалю замовили його випічку, ми на сцену вийшли, винесли каравай на рушнику – і по всій залі пішов запах випічки! І дорога була прекрасно організована – з нами на залізниці носилися, як з писаною торбою, щоб не дай Бог ніхто з дітей не загубився, працівники залізниці скрізь водили практично під конвоєм, у Дніпропетровську зустріли з автобусом, відвезли в гуртожиток – про труднощі дороги ми згадали тільки на зворотному шляху на станції Шевченкове. Тут ми мали сісти на дизель, чекали його більшу частину ночі, п’ять разів зверталися до працівників вокзалу з проханнями дати нам можливість сісти в цей потяг, він стояв на колії, але був зачинений. Просили, пояснювали, що 18 дітей, що боїмося при посадці когось загубити, що у нас тільки костюмів 50 кілограмів, їх треба своїми силами завантажити – але назустріч нам не пішли. При посадці мусила стримувати інших пасажирів, щоб посадити дітей всіх разом – додому приїхала з синцями і яскраво вираженим почуттям, що казка закінчилася, почалися сірі будні…

– Що, крім Кубку та емоцій, ви привезли з фестивалю?

– Досвід. Діти бачили виступи великих майстрів – бачили, до чого реально треба прагнути. На фестивалі всі конкурсанти змагалися у трьох номінаціях – «Сучасний танець», «Класичний танець», «Народний танець». Ще до Новомиргорода не доїхали, а діти вже загорілися бажанням поставити щось у сучасному стилі.

Для хореографів були проведені прекрасні майстер-класи – цього року розглядали різноманітні акробатичні трюки, види й способи підтримки тощо.

Рівень виступів – неймовірний! Наприклад, балерина, яка одержить Гран-прі фестивалю «Білий лелека», стає примою у своєму театрі опери й балету, тому приїхали зі своїми прекрасними постановками юні балерини з Києва, Харкова та власне Дніпропетровська.

Діти побачили хореографічний спектакль «Чарівна флейта» – про життя Моцарта та з використанням його музичних творів. І це була не сучасна обробка, а симфонічний оркестр. Я не була впевнена, що діти це зрозуміють, але вони сиділи й очей зі сцени не зводили. Ми приїхали втомлені, але дуже щасливі.

– Бачите перспективи на майбутніх фестивалях?

– Хотілося б, та що вийде – не знаємо. Танці – це не тільки велика праця, але й постійні капіталовкладення. У Новомиргороді дуже багато падає фінансових витрат на батьків. Кожен танець – це костюми. Ми їздили виступати – везли танці «Веселі ковбої», «Привітальний» та «Запорізький марш», а це для кожного учасника – два костюми, плюс дорога й різноманітні супутні витрати. Неспроможні будуть деякі батьки оплатити все це – ансамбль залишається вдома. Тому як складеться наша подальша кар’єра – залежить не тільки від нашої готовності творити й працездатності, але й від багатьох інших факторів, насамперед економічного характеру.

Зараз, наприклад, як лауреати фестивалю «Білий лелека», маємо запрошення на літній фестиваль на березі моря «Коблевський бриз». Це відпочинок за пільговими цінами й перебування у танцювальному таборі з майстер-класами від прекрасних хореографів. Чи поїдуть діти – не знаємо…

Олена Белінська.   (NB)

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2017