Вода – це життя… Але якщо вона чиста

брудна вода

Так сталося, що всі ми живемо в досить складні часи. Молода держава робить свої перші кроки. Політики, петляючи в зовнішніх і внутрішніх лабіринтах дипломатії, пробують вибудувати якийсь вектор чи напрямок, щоб кудись нас вести. Партійні лідери наввипередки запрошують нас взяти участь у виборах і підтримати тільки їхню політичну силу, одну єдину,  яка все знає і все вміє, все здолає, зарплату і пенсії підніме, з’являться робочі місця, тарифи знизять, корупцію подолають, долар приборкають…

Вибори пройшли, керманичі в теплих затишних кабінетах порозсідапися, зарплата, машина, помічники. Ну все, по регламенту, все добре. От тільки одна невеличка дрібничка. Поки за кабінети і крісла боролися, амнезія напала дуже сильна, затяжна, все позабували. І головне, що цією смертельною недугою тяжко страждає і керівництво нашого міста. Обіцяли дуже багато, точно знали де, що і як. А коли справа до виконання дійшла, кошти закінчилися. Правда, їх дуже мало і на все не вистачає, хіба що тільки на зарплату. Ні, не нам, собі. Ну, правда, вона не така як у керівника Нафтогазу, не мільйон, значно менша, всього десь так, ну біля тридцяти тисяч, скромно. А що, скромність красить людину? Ну от собі все зробили, а нам? А нам залишилося оте словоблудство, одним словом вода?

Але вода – це життя. Незалежно від фінансового забезпечення, посади, соціального стану, приналежності чи симпатій до будь-якої політичної сили – всі хочуть, всі мусять, всім необхідно, просто, для життя, вживання питної води.

Я не кажу навіть про необхідність води для приготування їжі, прасування одягу, підтримання належного санітарного стану чи гігієни – це елементарні речі.

У кожної люцини свої смаки. Одні полюбляють джерельну воду, другі – фасовану спеціалізованими підприємствами, треті – з криниці, інші, їх мабуть більшість, п’ють «звичайну» воду з водопровідних мереж.

Звичайно, всі хочуть і мають право пити чисту воду на свій смак, але звісно, що кожен п’є те, на що вистачає отих клятих папірців, тобто грошей. Адже дармової води немає, навіть копання криниці чи буріння свердловини потребує значних фінансових затрат. І, на жаль, не завжди і не у всіх регіонах людина має можливість скористатися своїм правом викопати криницю чи пробурити свердловину… просто із-за відсутності якісних водоносних пластів. Тому найбільш поширеним стало централізоване водопостачання. Це дуже зручно, можливо… навіть і не занадто дорого. Включив краник і біжить. Зручно? Так, але… приємно, коли з крана біжить чиста рідина, з певними хімічними показниками, з певним тиском на п’ятому поверсі і, до всього, придатна для споживання.

Ви знаєте, друкую ці рядки і якось на душі стає моторошно. На дворі двадцять перше століття, людина літає в космосі в пошуках інших планет чи цивілізацій, цілі армії науковців працюють над різними технологіями і в той же час ми мріємо про елементарне – чисту воду… попити, помитися, і не в тазику, а під душем… на п`ятому поверсі. А останнім часом навіть в звичайному житловому будинку… Ну просто фантастика!

Право на воду – одне з елементарних прав людини, і на мою думку, технолотії для цього існують. Вода у більшості європейських країн відносно безпечна завдяки централізованому водопостачанню та постійним леревіркам її якості та контролю за санітарним станом територій, особливо в районах зосередження джерел водопостачання. Адже сьогодні всі знають, що більшість збудників хвороб, як не дивно, збираються у водопровідних трубах. Для їх активізації необхідні два чинника: відповідна температура і щоб вода стояла, (ну прямо як у нас – немає ні температури, ні застою).

Більшість людей вважає, що збудники хвороб потрапляють в організм лише при вживанні їжі чи води, але дуже багато бактерій, які потрапляють в організм через рану, після контакту з водопровідною водою, а також респіраторним шляхом.

Існує думка, що є люди… ну оті… в яких голова – це прикраса до тіє частини тіла звідки ростуть ноги, які зовсім можуть жити без води або ж існують «новітні технології» згідно з якими вода на вводі в їхні квартири чи будинки розщеппюється… і… їм чистенька з нормальним тиском, а нам та, що після очистки і ті краплі… чогось такого, що залишилося в крані. Ну те, що в звітах називається «питна вода».

Ну, правда – хто з вас повірить, що керівництво міської ради чи Новомиргородських муніципальних інженерних мереж п`є каву, тьху, воду з крану… Отож, бачте у них немає… до них колір не додавлює, мабуть тиску не вистачає… А у нас? І тиск, і колір, і запах… Все є… Ну, як в європейських країнах. А ще, я думаю, їм мабуть таки притаманна… заздрість. Тому вони вирішили ще й позбавити нас права на колір та запах… Вирішили вимити каву з труб. Але робили це поспіхом…

Що не кажіть заздрість… Технологію промивання не вивчили, а може її й не існує? Швиденько щось там… якось… чимось… і, головне, все правильно… Ні, не в каналізацію, вона й так перевантажена й тече невідомо куди, а на асфальт, ну, щоб всі бачили – міська рада працює… Ще й декілька фото мера на «процесі промивки» для історії (дивись інформаційну листівку міської ради «Рідне місто», випуск №2, де мер звітує про свій злочин, тобто виливання нечистот на проїзжу частину вулиці). А може… як я вже згадував вище, для активізації бактерій їм же необхідна певна температура, а без неї бактерії дрімають… От «специ» й вирішили їх «взбодрить», а там дивись і сонечко ту «мачмалу»… ну, що в трубах була, а тепер на асфальті, ну така, коричнева, як кава… підсушить до певноі температури, підігріє і вона за колесами з пилюкою по всьому місту… Дихайте на здоров’я!!!

У мене складається таке враження, що в керівництва мерії є спеціальні пристрої, які й потоки чистого повітря перенаправляють чи фільтрують, ну, для них. Ви ж не повірите, що вони спеціально для своїх дітей, батьків чи для себе оту заразу на асфальт повиливали…

Взагалі, щоб промити якусь замкнуту систему по технології, спочатку необхідно туди щось залити… ну таке, щоб розчиняло, нейтралізувало, знешкоджувало, від’їдало, відмивало, в кінці кінців чистило ті кляті труби… Дати певний час для реакції, а потім промити систему спеціальними розчинами та великою кількістю чистої води, відкривши всі крани… Так, так – всі крани. А якщо у когось кран не працює, а когось взагалі певний час немає в будинку чи в квартирі… «мало лі» – відпустка… відрядження… лікарня… от туди частину «миючих засобів і зарази» і позаганяло??? І книжка пише, що промивку виконують від меншого діаметра, тобто в зворотному напрямку… від споживача… ну точно, як у нас… вони ж знають… за ними досвід…!!! А можливо ми чогось не знаємо… Сучасні технології розвиваються дуже швидко. Всі навчаються, експериментують… І наш мер не відстає… І навчається, і експериментує, нові методики залучає, і чомусь, звичайно за наш рахунок.

Однією із нових методик, чи розробок являється «Виживання людини двадцять першого століття в умовах обмеженого споживання води», Так, це новий експеримент для жителів північної частини міста. Він довготривалий. Його започаткував ще попередній мер Немировський Яків Борисович. В кінці каденції він тільки потихеньку почав обмежувати споживання води, повільно… Зрозуміло, людина у віці. Але нинішній мер Забажан Ігор Валерійович знаходиться в активній фазі, активно підхопив естафету, значно зміцнив керівництво комунального підприємства, призначивши на посаду начальника Шевченка Романа Олександровича, колишнього заступника міського голови… і колишнього начальника цього ж комунального підприємства, який проводив на цьому підприємстві і реорганізацію, і санацію, і банкрутство… і реанімацію… Чого тільки не робив… Залишилося зробити хіба що тільки кастрацію…

…А час йде, але нічого не навчив. Він і далі продовжує хвататися за все… за фонтан… за площу… за парк… за дорогу… Ні, не за гроші… Ну, знову за людей переживає… піклується… Ну, один рік біля фонтану кожного дня і біля площі то голова, то заступник. Все контролюють… то каву поп’ють… то животики погладять…

А наступного року все по парку… то з одного боку… то з іншого… Складається таке враження, що не будівельна організація будує, а мерія… От тільки я чомусь ніколи не бачив, щоб мер або заступник з лопатою чи з ломом біля прорваного водопроводу щось робили… або хоч контролювали… Ну, хоча б після роботи, чи вночі (як кажуть прозеліти, працює день і ніч)… Ну, як площу, парк чи фонтан???

Люди добрі, можливо у нас щось із зором не так! Чи може вік підводить? Але я, наприклад, не бачив, щоб мерія після сімнадцятої години або у вихідний працювала. І взагалі, я не розумію, за що працівникам в мерії зарплату платять?

(Далі буде.)

Дмитро Мостовий.  (Новомиргородщина)

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2018