“Віконце”: ми б показали кращий результат, якби нас матеріально підтримали…

У червні на березі Чорного моря відбувся IV Всеукраїнський фестиваль «Коблевський бриз», на якому дебютанти – аматорський хореографічний колектив “Віконце” з Новомиргорода – посіли почесне третє місце.

На цей конкурс просто приїхати й виступати неможливо, – коментує один з керівників ансамблю Ольга Дороганич. – Нас запросили, бо минулого року на Всеукраїнському фестивалі “Біла лелека” ми показали гарні результати – і привезли Кубок за зайняте третє місце. Тоді нам частково оплатив дорогу спонсор – ТОВ ВКФ “Велта”, вони ж організували культурну програму для дітей.

Запрошення на “Коблевський бриз” було дійсне два роки, тому батьки відкладали гроші на цю поїздку і ми їздили за власні кошти. У нашій делегації було 20 учасників ансамблю, 10 батьків для супроводу. Такими обмеженими силами ми представили чотири хореографічні композиції – “Гопак” і “Буковинський танець” у номінації “Народні танці” та “Квіти пам᾿яті” і “Веселі ковбої” в номінації “Сучасна хореографія”.

Не сподівалися на високі результати, адже на фестивалі виступали колективи зі столиці та мегаполісів. Всього участь у заході взяли майже 40 ансамблів, делегації були по 100 і більше осіб.

І особливо образливо було, що діти, усвідомлюючи, наскільки сильні в них суперники, викладалися на повну, виступи всім сподобалися, але відсутність якісних костюмів псувала загальну картину… На обласних конкурсах таких претензій ніколи не було, а на Всеукраїнських нам роблять зауваження за зовнішній вигляд – і ці зауваження, на превеликий жаль, цілком справедливі.

Наші діти – найкращі!

І діти, і батьки були щасливі після культурної програми, – розповідає наша співбесідниця. – Дітей водили в дельфінарій та аквапарк. Мало хто з учасників ансамблю був уже колись у таких закладах. Дорослі в аквапарку переймалися, щоб не розгубити учасників ансамблю, але наші діти виявилися надзвичайно дисциплінованими. Вони проявили організованість і охайність і в дорозі – не виникало жодних проблем в потягу, де, до речі, їхали не тільки наші діти, але й київські ансамблі. І коли ми виселялися з номерів, персонал був здивований, що наш ансамбль здавав охайні кімнати.

Такі поїздки надихають дітей – бо недарма працювали цілий рік! І надихають нас, педагогів, бо ми бачимо результати своєї праці й розуміємо, що недарма живемо.

Як з нічого зробити красу…

Віночки у нас саморобні, – розповідає Ольга Станіславівна. – І не тільки віночки, а й інші аксесуари. Тягнемо з Анастасією Василівною з дому старий одяг, шматки шкіри, металеві деталі, щоб робити корсети, пояси. А от з одягом і взуттям для виступів – біда. Нам допомагають всі будинки культури, особливо вдячні РБК. Але й у цих закладах костюми вже зношені, їм по 30 років і більше.

Ольга Дороганич демонструє сорочки – потерті, заштопані, вшиті. Колись у них виступали чоловіки в дорослому хореографічному колективі, з тих пір костюми вшили у тих місцях, де були зношені шви.

Замість українських сорочок, які одягають до кожного заходу, доводиться використовувати елементи з менш популярних костюмів – артисти змушені виходити на танець, одягнені в румунські, білоруські сорочки, а “Буковинський танець” взагалі шокував журі – наш ансамбль виступав у перероблених російських сорочках. Інших ми просто не знайшли!

Не краща ситуація і з взуттям. Хлопці виросли нівроку – і з᾿ясувалося, що чобіт для танців їхнього розміру нема. Танцювали “Гопак” у чоботах для хору. Для глядачів різниця незначна, а для артистів – велика, бо чоботи для вокальних колективів мають важкі й масивні підбори і виконувати стрибки у таких чоботах дуже й дуже непросто.

З костюмами для дівчат ситуація простіша – батьки дуже стараються щось придбати до кожної хореографічної постановки. А от з хлопцями проблеми. Навіть пробували пошити їм танцювальні шаровари, придбали тканину, прийшли в ательє з викройками…. Та пошили нам стандартні шаровари, у яких ходити можна, а танцювати – ні, у них на шпагат не сядеш.

Народний костюм – це мистецтво. Це ручна робота. Можливо, знайдеться у Новомиргороді чи районі кілька майстринь, які погодяться вишити комплект сорочок? І їх багато поколінь учасників ансамблю будуть згадувати добрим словом. Може, хтось готовий буде пожертвувати нам вишитий рушник чи інші старожитності? Подаруйте цим речам другу молодість – на сцені! Якщо такі благодійники є – звертайтеся за телефоном (096) 4012674 – Ольга Дороганич.

Щиро сподіваємося, що знайдуться спонсори, які допоможуть ансамблю виглядати на наступних конкурсах так, щоб ми пишалися не тільки ансамблем, але й собою, бо наші діти – то обличчя нашого міста і району!

Олена Белінська.   (NB)

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2017