Тишківка: тишком-нишком у найпопулярніші

Тишківка – одне з двох сіл у Новомиргородському районі, які одержали по дві пропозиції щодо входження до різних потенційних центрів ОТГ: від Новомиргорда та від Капітанівки. Тому NB завітала у Тишківку, щоб розповісти про неї, її досвід та здобутки – цей населений пункт на таку увагу заслуговує!

Ненане писанка, село…

Осіння мряка й болотяка відразу втрачають своє значення, як тільки входиш до сільського клубу, де розміщена, до речі, й сільська рада. За словами Миколи Однокоза, сільська рада у клубі замінила вікна, а за кошти СТОВ «Агродан» утеплили стелю – й тепер тут створилася дійсно затишна атмосфера. Весь хол – це одна суцільна виставка репродукцій картин, написаних місцевими художниками!

Це у нас завідуючий клубу Микола Третяк – ентузіаст, – розповідає сільський голова Микола Однокоз. – Він зібрав картини, які були у наших мешканців. Представлені тут і репродукції, створені художниками з Капітанівки. Не всі імена художників відомі. Але – це гарний приклад для всіх. Адже художники в Тишківці раніше писали картини не просто для душі – вони таким нестандартним для села способом заробляли гроші.

Картини представлені і в шкільних коридорах.

Бо традиція така – випускний клас дарує школі картину, пояснює директор школи Лілія Однокоз. – Будь-яка корисна річ зноситься, а картина зустрічатиме випускників і через 10, і через 20 років.

Мрії дітей: вивчитися, поїхати… і колись повернутися додому. А прямо зараз – штанги й боксерські груші!

Школу, точніше, навчально-виховний комплекс, тут розраховують зберегти на багато років, адже у селі спостерігається тенденція до збільшення народжуваності!

Зараз в школі – 82 учні, – розповідає Лілія Однокоз. – У дошкільному відділенні – ще 35 діток, а батьки просять відкрити третю групу – ясельну, бо багато кому з мам потрібно виходити на роботу. Відділ освіти, молоді й спорту райдержадміністрації, до речі, підтримує ідею створення ясельної групи. Щоб зрозуміти, як змінюється демографічна ситуація, треба подивитися на старші класи – тут може бути 5-6 учнів в класі, у молодших – 11-12. А цього року у Тишківці з᾿явиться 18 новонароджених, які теж колись прийдуть в НВК! Школа має досвід інклюзії, і при цьому як дитячий, так і батьківський колективи дуже толерантно сприйняли нововведення. Ми можемо пишатися їхніми душевними якостями!

Школа затишна, тепла. Підтримує її місцеве підприємство – тільки й чуєш, що завдячує школа їм ганком та сходами, меблями, іншими речами, а головне – стимулює дітей вчитися – наприкінці навчального року за особливі успіхи учні одержують грошові премії!

У нас, може, немає видатних досягнень при здачі ЗНО, – розповідає директор Лілія Однокоз, – проте немає й великих провалів, а всі діти після школи йдуть вчитися – Уманський педінститут, Харківська аграрна академія, льотна академія, Одеський медичний університет і багато інших вишів!

Минулого року один хлопчик всіх здивував, коли пішов навчатися на бармена, але це була його мрія, а ми вчимо дітей, що за мрією треба йти!

Поки що старшокласники чесно кажуть, що мають намір одержати освіту й їхати з села. Хто – у пошуках більших можливостей, а хто – щоб заробити грошей і повернутися додому. А на питання про мрії зразу сказали, що хочуть штанги й боксерські груші у шкільний спортзал!

Навздогін за здоров᾿ям

У Тишківці – два спортивні зали. Сюди, як з᾿ясувалося, навіть з Новомиргорода двічі на тиждень приїжджають любителі займатися волейболом!

А штанги є лише в одному залі – в тому, який обладнав для мешканців Тишківки «Агролан». Тут є й бігова доріжка з електронікою, і різноманітне цікаве спортивне устаткування. Працює тренажерний зал у другу зміну – з 14.00 до 21.00 з одним вихідним на тиждень – в середу. В цьому ж приміщенні підприємство прихистило сільський ФАП, у якому є не лише фельдшер, медсестра, але й приміщення, де збираються встановити масажні крісла.

Нам щороку виділяє сільська рада кошти на безплатні ліки для надання першої медичної допомоги, – розповідає молодий фельдшер Валентин Олійник. – Десяти тисяч на надання екстреної допомоги, яку можливо надати в умовах села, нам вистачає. Цього року завдяки 30 тисячам субвенції з сільського бюджету одержали сухожар (стерилізатор), електронні ваги для немовлят. Виділили нам кошти й на пально-мастильні матеріали – у теплу пору року я на виклики їжджу мопедом. І це крім тих 30 тисяч, які передані з сільського бюджету на районну лікарню. Було б бажання працювати – робота є, кадри цінують, умови створюють.

Копієчка до копієчки…

– У нас склалася дуже гарна ситуація – сильне й соціально відповідальне підприємство, багато небайдужих громадян. Соціально відповідальний бізнес створив у селі сауну, в якій за пільговими тарифами можуть відпочивати пайовики, а всі інші – то вже за адекватні гроші. Там є навіть соціальний душ! Якщо людині взимку проблемно натопити баню або бракує сил наносити води – завжди є де помитися!

Коли у селі через засуху обміліли криниці, саме СТОВ «Агролан» подбав про появу артезіанської свердловини, щоб у селі гарантовано була якісна питна вода. Люди теж включаються в роботу. Наприклад, три роки тому ми взяли участь в проекті ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Тоді встановили у шкільній котельні нові котли, які працюють на органіці. Зараз, крім закуплених пелетів чи дров, ми заготовили чимало щепи. А для цього чи не все село вийшло розчищати обочини.

Маємо цвинтар, велика частина якого заростала хащами, оскільки там – старі могили, до яких немає кому прийти. Цього року небайдужі жителі спільними зусиллями розчистили близько трьох гектарів на цвинтарі! І весь рослинний непотріб співробітники КП «Новобуд» перебили на щепу. І всі впевнені, що в школі буде тепло.

Сільська рада за такої підтримки може займатися нагальними питаннями. Поміняли вікна в клубі. Зараз без освітлення залишилася лише одна вулиця – сподіваємося, що вже в січні і тут будуть на стовпах ліхтарі, обладнання є. Підсипаємо вулиці – тільки суцільного щебеневого покриття цього року поклали й укатали 700 метрів, про підсипання точкове я взагалі мовчу – як для села, то дороги у нас в пристойному стані. Один кілометр асфальтобетонного покриття провели ямковий ремонт асфальтом. Проте у нас – 15 кілометрів сільських доріг і для кардинального покращення ситуації нам треба, щоб більше податків залишалося на місці.

І наче все складається гарно. Але коли бачимо, скільки коштів у бюджеті Тишківки (як правило, наш бюджет – 1 млн грн. чи менше) й скільки зібрано на нашій території та передано бюджетам вищих рівнів, розуміємо, що приєднуватися й створювати ОТГ треба. Якщо районна влада ще ближче й краще усвідомлює, що нам треба, то залучити назад кошти, які йдуть в обласний та державний бюджети – примарна мрія. А в ОТГ на місці залишиться більше грошей.

Куди ми підемо – вирішать люди. Новомиргород все-таки райцентр зі своїми можливостями, зате Капітанівка ближче. Є люди, які працюють на Капітанівському цукровому заводі і поєднують Тишківку з цим населеним пунктом. Але такий самий обмін трудовими ресурсами у нас і з Новомиргородом.

Що вирішать на обговоренні люди – зараз ніхто сказати не може. Та ми зробимо все, щоб визначитися зі своїм вибором найближчим часом, – підсумовує Микола Однокоз.

Олена Белінська. (NB)

Теги
Поділитися

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2017