Тут ступала нога людини. Первісної

Археологічна експедиція під керівництвом професора Києво-Могилянської академії Леоніда Залізняка вже шостий рік розкопує кілька стоянок первісних людей у Новомиргородському районі.

Знахідки мають неабияке значення не лише для вітчизняної, а й для європейської археології.

– Тут виявився цілий кущ унікальних палеолітичних стоянок, дуже древніх – до сімдесяти тисяч років тому. Це найдавніші стоянки на території Кіровоградщини, тих часів, коли великий льодовик розвивався, північ Європи була накрита ним, а тут стояли надзвичайно низькі температури: мінус тридцять – п’ятдесят за Цельсієм.

Матеріали надзвичайно цікаві не лише для археології України, а й усієї Європи. Раніше вважалося, що ми з вами, люди розумні, або гомо сапієнс, походимо від неандертальців. Років 20 – 30 тому винайшли метод визначення генного набору людини за кістками, і з’ясувалося, що гомо сапієнс мають абсолютно інший набір генів, ніж неандертальці. Причому і сучасні гомо сапієнс, і древні. Інакше кажучи, гомо сапієнс не походить від неандертальця, як вважалося раніше.

Наші ж знахідки доводять факт співіснування неандертальців і гомо сапієнс. Тоді постає питання: а як же вони співіснували? Однозначної відповіді поки немає.

– Що саме знаходите під Новомиргородом?

– Наприклад, унікальні наконечники на стоянці «Вись – трикутної форми. Вважалося, що така структура наконечників характерна лише для басейну Дону в Росії (так звана Стрілецька культура). Аж раптом ми знайшли їх десь у центрі України. Це зруйнувало багато наукових схем, які будувались археологами.

Знаходимо також різці, скребки, ножі різні, уламки знарядь і відходи виробництва.

На жаль, є один нюанс. Хімія ґрунту така, що в ньому не зберігаються кістки. Ми знаходили лише малесенькі уламки кісток, і це дуже погано, тому що за кістками можна визначити, і на яких тварин вони полювали, і точний вік стоянки. Трохи вдалося зібрати, незабаром, мабуть, будуть уже перші аналізи.

– Як жили тут ці люди, чим займалися?

– Жили групами по 25 – 30 осіб. Кожна група складалася з 5 – 7 сімей. Мешкали в будинках типу чумів. Харчувалися лише м’ясом і жиром. Норма на одну людину була до чотирьох кілограмів жиру і двох кілограмів м’яса на день – було надзвичайно холодно, і потрібні були калорії.

Полювали. На бізонів: переймали десь у степу табун і гнали його в бік якого-небудь яру. Перші бізони не могли зупинитися, бо на них напирали задні, падали в яр і ламали собі ноги. Потім мисливці їх добивали.

На мамонтів: троє – п’ятеро підкрадалися до цього гігантського слона, кидали списи йому в черево і йшли собі додому. Мамонт відчував дискомфорт, лягав, сподіваючись, що все минеться, кров потрапляла в очеревину, абсцес, і він помирав. За добу чи кілька люди поверталися і добивали його.

– Звідки первісні люди прийшли на територію сучасного Новомиргородського району?

– Заселення Європи відбувалося двома головними шляхами. Один – через Гібралтар. Ця протока свого часу пересохла, і первісні люди пройшли нею в сучасну Іспанію. Другий – із території сучасної Туреччини, через Босфор на Балкани. А до Східної Європи – обійшли Чорне море із заходу і через сучасну Україну почали розселятися далі.

Новомиргородщиною вони теж ішли. Десь тут бродили, але знайти сліди їхні дуже важко, адже глибина досить серйозна, кілька десятків метрів. Туди фактично можна добратися, лише якщо десь кар’єр будується.

– Є якісь проблеми з місцевою владою, фермерами?

– Ці розкопки стали можливими саме завдяки нашому тісному контакту з місцевою владою і фермерами. Яків Борисович (міський голова Новомиргорода Яків Немировський – ред.) допомагає, чим може. І з фермерами, на чиїй землі ми проводимо розкопки, у нас повне взаєморозуміння.

Кар’єр «Велта» теж іде нам назустріч. Він зносив одну з археологічних пам’яток. У нас була з ними угода, і ми дослідили пам’ятку, перш ніж той кар’єр «з’їв» її. Зараз ми його, так би мовити, контролюємо весь час, чи не з’явиться нова археологія.

Кар’єр знаходиться на місці одного з кремнієвих родовищ. Там кремній лежить на величезній площі. Це той кремній, який добували первісні люди. Я сподіваюся знайти там у глибинних шарах більш древні горизонти, адже в Європу люди прийшли понад мільйон років тому.

– Тобто у Новомиргородщини є шанс прославитися?

– З погляду археології, вона вже прославилася. Між іншим, хочу наголосити, що нічого б цього не було, якби не краєзнавець із Новомиргорода Петро Іванович Озеров. Він сам ветеринар за фахом, але знайшов знаряддя первісних людей. Як він їх відрізнив? Вивчив за книгами самотужки, як ці речі відрізняти. Ця людина надзвичайно талановита. Дуже складно це все вивчити за книгами, без практики, практично неможливо. А він зумів.

Знайшов просто на поверхні. Якщо є палеолітична стоянка, на поверхні обов’язково будуть якісь кремнії. Ярок десь руйнує стоянку, байбаки нори риють… Так от, познаходив ці речі й привіз їх в інститут. А потім ми сюди приїхали… Так що першовідкривачем цих стоянок є новомиргородець Петро Іванович Озеров.

– То як же все-таки, на вашу думку, неандертальці й гомо сапієнс співіснували?

– Спитайте щось легше…

Є навіть теорія, що так звані снігові люди – це неандертальці. Я скептично до цього ставлюся. Якби неандерталець дожив до сьогоднішніх днів, то його популяція повинна була би перевищувати тисячу особин щонайменше. А така популяція у сучасному світі не може так довго, так би мовити, ховатися.

Є версія така, що неандертальці й гомо сапієнс воювали між собою.

Є думка, що хвороби, які принесли з Африки гомо сапієнс, не були відомі неандертальцям. Відтак, не маючи імунітету, вони вимерли.

Є версія, що вони їли одні одних. Ми справді знаходимо у печерах сліди канібалізму, коли кістки людей потрощені, мають характерні надрізи. Але у Європі є печери, де неандертальці їли неандертальців, і є печери, де сапієнси їли сапієнсів. А от щоб неандертальці сапієнсів чи навпаки – це ніде не зафіксовано.

Генетики кажуть, що геноми неандертальця і гомо сапієнс настільки різні, що ми не родичі взагалі. Це абсолютно різні породи людей, і неандертальці вимерли. А наші знахідки – і деякі у Європі – говорять про синтез цих культур, поєднання цих культур, якесь співіснування.

Величезна кількість загадок. Але в цьому і полягає вся археологічна наука: чим глибше ти копаєш – тим більше виникає запитань.

Андрій Лисенко, Новини Кіровоградщини

Теги
Поділитися

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2017