Таксистам нудьгувати не доводиться

Новомиргород – містечко європейське. А в кожному європейському містечку таксі – це не розкіш, а засіб пересування.

От тільки там це не розкіш, бо люди цілком достатньо заробляють, а в нас – бо таксисти знають, що за дорого клієнт не поїде…

Коли Новомиргород накрила хвиля кризи 90-х років, здавалося, життя зупинилося. Чимало людей залишилися без роботи, зникло поняття громадського транспорту. І ось тоді з’явилися таксисти – колишні шахтарі, працівники «Сільгоспхімії», «Сільгосптехніки», які самі себе працевлаштували і працювали на благо міста. Проїзд з центру у Златопіль коштував тоді 50 копійок з місця. І протягом багатьох років таксі залишалося основним видом громадського транспорту у Новомиргороді.

Кожен може чимало розказати про свою роботу. Ще б пак, саме робота займає левину долю часу, робочий день – ненормований. Звичайно, це значить, що при бажанні можна працювати і дві години, вірніше, при небажанні. Але частіше це значить, що можуть викликати і вночі. Бо буває, що в критичних випадках викликають таксі швидше, ніж швидку. «У мене одна пасажирка з Бирзулового мало не народила в машині… Їхав, не розбираючи дороги. Привіз у лікарню – через годину вже й дитинка була. Це було десь у 2001 році, тоді швидку допомогу бензином не балували, ледве вистачало, щоб по місту їздити, не те, що в село виїхати», – розповідає один з таксистів.

 Бувають курйози з пасажирами. Для прикладу, найоригінальніший пасажир – цирковий ведмідь, якого везли у Златопіль. Але найстрашніші пасажири – не звірі, а люди – наркомани, алкоголіки, крадії. Буває, що просто не розплачуються – замовив один такий таксі на Смілу, а в Смілі втік. Тому таксисти обмінюються досвідом, кого возити не варто. Буває, що «щедрий клієнт» ще й таксиста обкраде – тихцем прихопить телефон чи гаманець, був навіть випадок, коли поцупив хтось одну з двох хлібин, які водій купив додому. Буває, що доводиться відкачувати п’яних пасажирів, а особливо – пасажирок, бо жінки алкоголь сприймають важче. Буває, що тяжкими зусиллями п’яного пасажира доставляють за адресою, і водію з порога заявляють все, що про нього думають, бо «навіщо ж він цього бідного і безневинного чоловічка напоїв?» А буває, що викликають таксиста, як службу «911», щоб благовірного відвезти в заклад, де з запою виведуть… От і уявіть собі такого пасажира! І, до речі, возити з собою про всяк випадок якісь засоби для самооборони – биту чи пресловутий газовий балончик – таксистам заборонено.

Словом, нудьгувати не доводиться. Коштує таке задоволення зовсім небагато – треба отримати права, купити машину, отримати ліцензію, сплачувати податки, які визначає міська рада, щороку проходити техогляд, який теж виливається в копієчку. Саме через те, що стати таксистом – порівняно дешевий початок власної справи, і направляють на такий шлях безробітних з центру зайнятості. І безробітні готові таким чином заробляти кошти. От тільки кількість таксистів зростає, а кількість потенційних пасажирів – ні. Тому заробітки залишають бажати кращого. Як сказав один з таксистів: «Вчора 43 гривні заробив – на 36 гривень залив у бак бензину».

А ще є конкуренти. «Нас – під маячками – перевіряють. А тих, хто тихцем виїжджає таксувати вночі, не перевіряє ніхто. Домовляються з барменами, залишають свої візитки у розважальних закладах. І працюють – ні зайвих техоглядів, ні податків. І такса вночі зовсім інша», – розповідають таксисти.

Отаке життя. Про те, щоб змінити заробітки, мало хто задумується. Просто тому, що водити машину у них виходить з кожним роком все краще, до негоди і відсутності можливості погрітися старим дідівським методом звикаєш, хоч і приємного мало. І задумуються таксисти про глобальне у межах нашого міста питання – питання туалету. Ну, немає людського туалету біля стоянки! Всі бачать стоянку таксі, всі у них питають, де є це саме заповітне місце, бігти до базарчику чи у парк мало хто хоче, хтось проситься у райдержадміністрації, хтось йде до школи, хтось просто знаходить якесь затишне місце…

Вони щодня спілкуються з людьми, вболівають за людей і за наше місто. Може, до їхньої думки варто прислухатися…

Олена БЕЛІНСЬКА, “Новомиргородщина”

Теги
Поділитися

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2019