Свята по-новомиргородськи

«Хліба та видовищ». Навіть правителі Стародавнього Риму розуміли, що, не задовольнивши цих основних вимог свого народу, марно чекати його підтримки. Вони, не маючи найменшого уявлення про політологію та піар, знали, що розваги є такими ж необхідними для громадян, як і доступні харчі. Ми, на жаль, не маємо ні того, ні іншого…

День міста (який співпадає з днем молоді), день Конституції та день Незалежності – на цьому завершується короткий перелік свят, які жителі Новомиргорода по традиції відзначають влітку. Вже кілька років усі вони проходять за однаковим, невідомо яким режисером написаним, сценарієм.

Ранок
Люди ходять по площі, намагаючись знайти бодай якусь афішу заходів, що будуть відбуватися протягом дня. Знайшовши, читають, розпачливо розводять руками і розчаровані йдуть додому дивитись телевізор або на город. Буває, що перелік заходів настільки короткий, що не вартує навіть витрачених на виготовлення афіші матеріалів, тоді економні організатори вирішують обійтись без неї, обмежившись коротким анонсом у «Новомиргородщині».

День
Оптимістично налаштована частина жителів Новомиргорода збирається в парку, на площі та біля будинку культури з наміром подивитись виступ колективів художньої самодіяльності та аматорів. Але, на жаль, оптимістів залишається все менше, як і аматорів, згодних за символічну винагороду відриватися від домашнього господарства заради півторагодинного концерту з кількома десятками глядачів. Знову розчарування, але ще залишається надія на вечірню програму.

Вечір
І ось нарешті починає грати музика і площа потроху заповнюється новомиргородцями і гостями міста. Найбільш прагматичні відразу займають столики в кафе і починають святкувати, решта, які запізнилися, «нарізають круги», сподіваючись десь примоститися, або, купивши в магазині пива, чекають розвитку подій на площі. Ось нарешті на сцену виходить мер, читає з папірця лаконічну промову, зрідка поглядаючи на реакцію байдужої публіки, і, під ріденькі аплодисменти, сходить «в народ», звільняючи місце для концертної програми.

В кращому випадку завершується це помпезне дійство салютом, в гіршому – просто нічим, коли втомлені довгим «очікуванням дива» люди розходяться.

Невже це саме те, чого Новомиргород чекає весь рік? Подивитися далеко не завжди і не всім цікавий концерт, випити по сто грам з друзями, з’їсти по шашлику і піти додому – невже саме таким уявляють собі свято жителі міста? Так, певній його частині (на щастя, меншій), яка вбачає в святкуванні лише зайвий привід напитися, цього достатньо. Але ж існує ще більшість, яка пам’ятає недавні часи (навіть не радянські), коли на свято збиралося все місто, коли проводилися конкурси, ярмарки, шахові та футбольні турніри, коли люди були не пасивними споглядачами бездарно підготовленого свята, а активними його учасниками…

Стандартна «відмазка», мовляв, не вистачає коштів, здається, м’яко висловлюючись, лукавством. Адже ні для кого не секрет, що значну частину бюджету свята складають т.зв. спонсорські внески місцевих підприємців, крім цього виділяються певні суми з міського та державного бюджету. Тому, скоріше, справа не в грошах, а в елементарному небажанні нашої влади проявити хоч краплю поваги до своїх земляків, вважаючи нас, мабуть, не гідними справжнього свята.

На жаль, з кожним разом подібні «народні» гуляння збирають все менше людей. І все менше залишається тих, хто вірить у спроможність місцевої влади хоч кілька разів на рік приділити нам, простим громадянам, хоч мінімум уваги…

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2019