Створити Мону Лізу – це ж не космічний корабель будувати!

Так, одного дня вирішила для себе Людмила Іванівна Скляренко і взялася за чергову вишивку. Майстриня розповідає, що вишиванням займається відносно недавно – з 2005 року. Раніше не вистачало наснаги – багато в жінки забирають щоденні малі і великі клопоти. Проте Людмила Іванівна не єдина вишивальниця в роду.

– Моя мама все життя вишивала, – пригадує Людмила Скляренко. – Я до такого проведення часу не ставилася серйозно до моменту, поки не загорілася бажанням мати вишиту Мону Лізу. Подібну картину бачила в Києві в салоні вишивок, вона мене дуже вразила. По приїзді додому, попросила маму зробити таке полотно. На жаль, їй не судилося закінчити свою працю.

Взяти в руки голку та нитку і вишити Мону Лізу – все одно, що стрибнути з місця в кар’єр. Тому майбутня майстриня обрала іншу, як їй здалося, легшу картину для шиття хрестиком.

– Моя перша робота – картина за мотивами віфлеємського сюжету народження Христа, – додає жінка. – В ході роботи над полотном, чим далі, тим більші сумніви мене охоплювали. Думала, що й овечки в мене на тополях висітимуть. Але в результаті картина вдалась.

Вдалась. І не одна. Домочадці помітили, що завітавши на гостину, знайомі, котрі не знають про хазяйчину відданість вишивці, на картини уваги не звертають. Приймають їх за репродукції! А дізнавшись, що перед ними ручна робота, очей не зводять з полотен.

Дивує точність у відтворенні мокрої сукні на дівчині з картини художника П’єра-Огюста Кота «Гроза».

Особливе місце для вишивальниці займає вибрана сином «Лавина»: на передньому плані зображено зимовий пейзаж, котрий перетікає на дальньому фоні в розбурханий вулкан.

Відома «Дама з горностаєм» Леонардо да Вінчі теж красується серед виробів:

– Аби якісно передати перелив кольорів оригіналу, в голку одночасно нанизую дві різні за відтінками нитки, – ділиться секретами майстерності Людмила Іванівна. – Тоді й сам хрестик вишиваю дрібно-дрібно.

Ці роботи заслуговують компліментів, тому мандрують виставками обласного та міського масштабу.

А все починалося з думки, що нічого складного нема, що звичайні жінки орудують голкою та ниткою створюючи свої вишивки – неважливо, сорочки це чи картини.

Третього четверга травня ми святкуємо День вишиванки. Свято спеціально не переносять на вихідний для того, щоб в будній день кожен українець міг на роботу, в університет, школу чи садочок одягнути вишиту сорочку. Офіційно свято не вважається ні історичним, ні релігійним, ні професійним. Хоча на рахунок останнього слід добре поміркувати, тим паче, що за красу ручної вишивки подякувати в нас є кому.

Ірина Правиленко.   (NB)

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2017