Спільна справа

Ну що ж, і цього тижня до редакції звернулися з проблемою, яка не може вирішитися протягом багатьох років.

Володимир Діжур постійно нагадує посадовцям міської ради за неї, але її вирішення ніяк не зрушиться з місця. Можливо тому що нагадує за себе проблема лише під час паводків та проливних дощів, таких, які пройшли нещодавно. Практично вся дощова вода з західної частини Златополя суцільним потоком прямує по вул.Бродських, колишня Комсомольська, до Листопадівської греблі. А там розливається, затоплюючи помістя Володимира Діжура. А спуск там крутий, швидкість потоку велика, тож у двір наноситься багнюка каміння та різний непотріб. Володимир сам пробує боротися зі стихією, нагортає насипи, щоб спрямувати воду у зливовий рівчак, який там спеціально влаштований. Але поки що у цьому двобої програє. То машини насипи розтовчуть, то під зливою вони не встоять.

Наша газета також висвятлювала цю ситуацію та по результату можна оцінити реакцію посадовців на проблему. Практично ніякої. Хоча там, щоб направити потік води у необхідному напрямку, необхідно прокопати всього кілька метрів траншеї екскаватором. Облаштувати її, щоб у неї не потрапляли автомобілі, та зрізати грейдером кілька десятків метрів узбіччя. І все. Проблема зникне на багато років. Крім того, Володимир Діжур пропонував і свою допомогу у цій ситуації, щоб разом з міською радою виконати цю роботу. Та й це не стало поштовхом для врегулювання питання. Саме грубе нехтування його інтересів спонукало Володимира звернутися до редакції, як до органу останньої інстанції.

Я хочу нагадати, що рубрика “Спільна справа” залочатковувалася не з метою критики чи бичування кого-небудь, як хочуть обернути це деякі посадовці, а з цілком реальною метою – довести владі, лосадовцям різного рівня проблеми, які хвилюють громаду, які заважають нормально жити, комфортно почуватися у суспільстві. Притому проблеми, на які найбільше акцентують увагу жителі міста і району з метою їх вирішення, що в принципі і є завданням влади. Натомість, замість устаткування ситуації, вони сердяться, телефонують до редакції, щось намагаються довести. Знаходяться і такі, що погрожують, притому фізичною розправою.

Та тут є і свій позитив – нашу газету вони читають, читають і “Спільну справу”, хвилюються, переживають за рейтинги і потрохи таки реагують на звернення громадян та усувають проблеми.

Тож не стали чекати поки на мосту дозріють соняхи і скосипи їх разом з бур’яном. Як поінформував депутат міської ради Криворучко Віктор Дем’янович, і з торгівлею на дорозі з машини питання вирішується. Адже крім того, що сама фура стоїть з порушенням, так ще й водії зупиняють свої автомобілі або на автобусній зупинці, або біля пішохідного переходу, щоб купити кавуна.

На білій Глині світло вже не вмикається вдень. хоча не знаю чи вмикається воно вночі. Надіюсь, що черга дійшла і до центральних вулиць міста. Тож ефект від наших спільних дій є. І редакція вдячна всім, хто взяв участь у ліквідації цих проблем. Особливо депутатам від партії “Батьківщина”, до яких ми звернулися про допомогу.

3 ямою по вулиці Горького складніше. Ніхто так і не наважився її засипати. Тут треба прикласти трохи більше зусиль. Тож нас та мешканців прилеглих до ями будинків надія на позитивний результат не покидає.

Ще з однією проблемою до редакції звернулися відразу кілька мешканців міста. Вони переймаються тим, що біля пам’ятника “Матері Батьківщині” на щойно відреставрованій лавці,  ще й тверде покриття біля неї зробили – практично ідеальні умови, одна і таж сама компанія стабільно на очах жителів міста, а найбільш образливо, що все це на очах дітей, розпиває спиртні напої. При тому, не звертаючи ні на кого уваги, брутально лаються, дебоширять, пристають до прохожих. І якщо діти це бачать кожен день, вони сприймають це за належне. От вам і виховання майбутнього України.

Ще одна проблема виникла у середу ввечері. Начебто відбулася позитивна подія. Розпочався довгожданий ремонт дороги по вул.Залізничній від переізду до елеватора.

На проведення ремонту районна рада зі свого бюджету виділила 600 тисяч гривень. Але самостійно вона не може здійснювати ремонт доріг, не передбачено законодавством, тому депутати райради затвердили відповідну програму та передали кошти міській раді для їх освоєння. І саме на вказану ділянку дороги.

І от нарешті здійснилося. Та радість була передчасною. Ввечері люди повернулися з роботи, вийшли глянути на дорогу і їм здалася підозрілою товщина асфальтового покриття. Місцями крізь асфальтову суміш навіть пробивався білий щебінь. Жінки покликали чоловіків і ті рулеткою зробили заміри. І їх всіх разом побачене повергло в шок. Товщина асфальту була від одного до двох сантиметрів. Хоча працівники запевняли, що там всі п’ять. Городяни їм не повірили і взялися видзвонювати депутатів та посадовців.

На їх заклик відгукнулися депутат районної ради Володимир Вакуленко, який відразу зателефонував мені, як редактору газети, та заступник голови райдержадміністрації Чорномор Людмила Анатоліївна, яка після всіх перепитій на своїй сторінці у fасеbоок виклала коментарі та фото з місця подій:

Оглянула хід виконання ремонтних робіт дороги біля елеватора, на які міській раді виділено 600 тис.грн. з районного бюджету. Небайдужі жителі заміряли товщину асфальту, яка склала 1 см – місцями цілих 2 см. Згідно проекту, зі слів підрядників 5 см.

Володимир Вакуленко обурювався як я якістю виконання робіт так і відсутністю контролю за ремонтом. Ось його коментар, також з fасеbоок:

Незрозуміло – чому керівництво міської ради проігнорували контроль над виконанням робіт по будівництву дороги? У нас що її кожен день будують, що не знайшли часу відвідати та проконтролювати? Особисто, по запрошенню вибориців був присутній під час будівництва дороги та перевірки активістами якості виконаної роботи. Те, що побачив, то це жах. 3 такою роботою ми ще довго в Новомиргороді якісної дороги не побачимо.

Крім того, дорога робиться шириною всього чотири метри, щоб роз’їхатися, водіям доведеться з’їжджати на узбіччя, тож, напевне, вони розтовчуть кромку асфальту при такій його товщині дуже швидко.

Під натиском громадськості підрядник погодився наступного дня переробити ділянку дороги, як він сам виразився: “От сєда й до сєда” та довести товщину асфальту до передбачених 5 см. Ну що ж, побачимо, як це буде. А ще, на наш усний запит, з міської ради так і не надійшло інформації – скільки ж коштів витратили з бюджету міста на цю дорогу. І чи взагалі вони передбачалися, щоб добавити хоча б ще метр ширини асфальтового покриття на дорозі. Та й депутатам райради не завадило б поцікавитися, наскільки ефективно використовуються кошти, які вони передали міськраді.

І дійсно контролю ніякого. І що цікаво, контролювати, як ”Велта” реконструює парк є кому. Частенько там “мепькають” працівники міськради. Контролюють! А от ремонт дороги нема кому контролювати, можливо працюють на довірі, на домовленості. Тож і дорога напевне, якщо не виконає обіцяного підрядних, буде такою як і та, що ремонтувалася минулого року на тій же Залізничній вулиці. На неї також райрада виділила 100 тис.грн., а ще роком раніше по вул.40-річчя Перемоги, але вже за гроші міського бюджету. Як бачите, ці дві ділянки зовсім нові, але замість якісної дороги там бездоріжжя. Замість сотень великих ям зробили тисячі маленьких. І це за наші з вами гроші. Адже гроші із бюджету, це не гроші міської ради, чи ще когось, вони наші, громади. Просто ми довірили їх використання, при тому ефективне депутатам міської ради та міському голові. А в підсумку? Що це за новітні технології?

Добре, що у нас в місті є свідомі громадяни, яким увірвався терпець, які хочуть нарешті бачити якісні дороги, не бажають, щоб кошти йшли “на вітер”. І результат незабарився. Якщо і надалі ми будемо вирішувати спільно наші спільні проблеми, то в рубриці “Спільна справа” писати буде нічого.

Юрій Стоянов. (Новомиргородщина)

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2018