Шлях один – домовлятися

Останнім часом навколо Новомиргородської спеціальної загальноосвітньоі школи-інтернат І-ІІ ступенів Кіровоградської обласної ради (раніше – інтернат ім.Гагаріна), у зв’язку з реорганізацією цього навчального закладу, розгорнулися запеклі суперечки.

Інтернат вже другий рік не набирає учнів на навчання. Дітей переводять до інших шкіл, запроваджуючи інклюзивну освіту, та інших спеціалізованих закладів. А в приміщенні інтернату планують утворити психоневрологічний диспансер для дорослих чоловіків. Депутати обласної ради, за твердженням деяких ЗМІ, вже навіть передали будівлю у юрисдикцію відповідного спецзакладу. Люди ж, які проживають поруч з інтернатом, виступають проти цього. Вони зібрали підписи проти створення на території міста психоневрологічного диспансеру, опублікували відкритий лист та направили його у всі органи влади, в тому числі прем’єр-міністру, міністру соціальної політики та керівництву міста й області.

Дійшовши до адресатів, листи розпочали свій зворотній шлях. Спочатку до області, а потім і до району з пропозицією – в разі, якщо люди нехочучть, щоб був диспансер, районній раді взяти заклад на свій баланс і використовувати иого на свій розсуд.

Відповідно голова бюджетної комісії депутат районної ради Микола Зеленяк скликав постійну комисію, в роботі якої взяли участь й інші зацікавлені депутати, та виніс на її розгляд це питання. Обговоривши проблему та узгодивши рішення, депутати запросили до кабінету людей, які прийшли під двері голови райради зі своїми вимогами, де засідала комісія, та повідомили їм результат обговорення. А рішення полягало в тому, що районна рада не зможе утримувати цей заклад та забезпечити його повноцінне функціонування. Навіть якщо його законсервують, просто не вистачить коштів на його збереження. Також доведеться розпрощатися з державними програмами, які передбачають слівфінансування проектів, таких як заміна вікон в навчальних закладах, будівництво спортивних майданчиків, програми енергозбереження, енергоефективності, а це мільйони гривень у розвиток території.

3 такою постановкою питання активісти не погодилися. Вони вносили пропозиції щодо створення на базі інтернату якогось навчального закладу, можливо гуртожитку, чи ще чогось, але тільки не психоневрологічного диспансеру. Аргументували своє бачення тим, що у закладі будуть психічно хворі люди, які зможуть нанести як матеріальні збитки, тим, хто живе поруч, так і причинити фізичну шкоду здоров’ю, зазіхнути на їхнє життя, можливо навіть зґвалтувати.

На захист диспансеру виступив директор Новомиргородського дитячого будинку-інтернату ІІ профілю Євгеній Гончаренко. Він, як компромісний варіант, запропонував створити заклад не для чоловіків, а для жінок. До того ж наголосив на тому, що випадків насилля зі сторони вихованців закладу, який він очолює, а саме вони будуть там знаходитися, до мешканців міста не зафіксовано. Якщо хтось чув про щось подібне, просив поінформувати. Але, як виявилося, такого ніхто не пам’ятає, проте і такий варіант людей не влаштовує.

Голова адміністрації Олександр Сенченко зауважив, шо комісія лише розглядала запропонований варіант по передачі закладу на баланс районної ради. Про прийняте рішення будуть повідомлені обласна рада та адміністрація, які врахують його при вирішенні долі закладу. Самостійно районна адміністрація та рада не можуть цього робити, тому що ці питання знаходяться поза межами їх компетентності. “Ми відреагували на подані пропозиції, – сказав голова адміністрації, – Тепер будемо чекати, які пропозиції будуть наступні”.

Депутат районної ради Іван Богданюк висловив свою більш конкретну позицію.”Якщо цей заклад буде реорганізовано, – звернувся він до активістів, – То до наявних робочих місць додасться ще кілька десяткпв, і, можливо, саме ви будете там працювати. Хіба це погано для громади? Хіба не краще працювати поруч з житлом, а не в далекій Польщі? А у випадку, коли питання зайде у глухий кут, може статися, що його продадуть під господарський двір, де будуть стояти трактори, сівалки, оприскувачі для хімікатів. Адже площа це дозволяє і є вже багато прикладів, в тому числі і по селам, де були порожні двори, виникли подібні майданчики. І тепер це бич для сусідів”.

Але попри всі розмови активісти залишилися невдоволеними та зосталися при своїй думці і твердими намірами на відстоювання своєї позиції.

Як буде краще – передбачити важко. Тож необхідно шукати варіант, який би влаштовував обидві сторони. А поки що аргументи одних розбиваються об стіну незгоди інших. І це непорозуміння може призвести до того, що у Новомиргороді може з’явитися ще одна пустка, така, як шахтарський гуртожиток.

Тож, шановні опоненти, у вас лише один шлях – домовлятися.

Юрій Стоянов. (Новомиргородщина)

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2019