Щоб не згасала пам’ять про батька

3 30 липня по 2 серпня вже вп’яте проходив традиційний турнір з футболу пам’яті Сергія Яйкуна. Турнір організовують та проводять його сини – Артем та Віталій. Це яскравий приклад шанобливого ставлення до пам’яті батька, який любив спорт, брав участь у змаганнях, відстоюючи спортивну честь Новомиргородщини, був гарною людиною, але, на жаль, передчасно пішов з життя.

Цього року змагання відбувалися на новозбудованому футбольному полі зі штучним покриттям на території другої школи. Турнір вже має своїх постійних учасників, які завжди пристають на пропозиції братів взяти у ньому участь. З’являються нові молоді команди, які з задоволенням змагаються з ветеранами спорту.

Найстаршим учасником цьогорічних змагань був Володимир Яровенко, якому виповнилося 55 років. Наймолодшу команду представляли випускники шкіл, майбутні абітурієнти. Всього подали заявки на участь у турнірі шість команд: “Легіон”, “Динамо (представники Златополя і ЛистопаДОВОГО), “Ветеран”, “Новомиргород”, Арсенал (молодіжна збірна Новомиргорода, представлена студентським складом) та команда місцевого відділу поліції.

Футбольні баталії точилися чотири дні і були безкомпромісними. Напевне, велике бажання перемогти призвело до травм кількох гравців. Хоча старалися грати коректно та все одно не обійшлося без переломів, розтягнутих зв’язок, ну і куди ж без синців. Та гравців це не зупинило. Наступні ігри вони проводили в гіпсі та з пов’язками і таки були серед переможців.

Фінальна зустріч стала затятою. Перший тайм пройшов за значної переваги команди “Новомиргород”, що позначилося на забитих м’ячах. На перерву спортсмени пішли за рахунку 3:1. Та вже у другому таймі “Логіон” зібрався і дав бій, довівши рахунок ДО 4:3. Тож інтрига, хто стане переможцем, зберігалася до кінця турніру.

Вболівальникам обох команд довелося понервувати, адже кожна атака могла принести перемогу, чи ж покласти край усім надіям. Вони кричали, підтримували свої команди, давали поради, яких звичайно гравці не чули, а як і чули, то не дуже дослухалися. Одна справа, коли ти на полі, а інша, коли на лавочці.

Хоча якраз лавок і не було. Вболівальники розміщалися хто де міг. На східцях, на підвищеннях, на вкопаних автомобільних покришках, а то і просто на траві. Були і молоді, і люди поважного віку, і зовсім поважного, і, звичайно ж, діти. Змагання зацікавили і об єднали багатьох. Адже вони дали і можливість відволіктися вид буденних справ, відпочити в компанії, отримати позитивні емоції.

Змагання носили і виховний характер. Дивлячись, як завзято змагаються гравці, дітвора бачить гарний приклад і результат здорового способу життя. У дітей з’являється мета, яку вони хочуть досягнути і можливо присвятити їй життя. Та й саме заняття спортом забезпечить довгі роки здорового життя.

Але повернемося до гри. Попри всі надії вболівальників та гравців рахунок до кінця гри залишився незмінним. Тож перемогу здобула команда «Новомиргород», яка і стала володарем перехідного кубку. “Легіон” був другим, третє місце завоювала команда “Арсенал” і відповідно четверте “Динамо”.

Команди, які посіли 1-3 місця отримали пам’ятні медалі, а їхні вболівальники масу незабутніх вражень і надії на майбутні перемоги. Нагороди вручали ветерани спорту Олександр Дарієнко, Віктор Туз, який, до речі, також брав участь у змаганнях, отримав травму, але вніс вагомий внесок у перемогу своєї команди, яка в підсумку завоювала кубок, та організатори змагань – брати Яйкуни.

Хочу нагадати, що данийт трнір організовують і проводять брати Артем та Віталій за власний кошт. Тож редакція має намір запропонувати їм і свою участь в організації турніру у наступному році. І якщо все складеться так як задумується, то відповідно буде і призовий фонд, і можливо додадуться якісь нові організаційні моменти.

За “Новомиргородщина”

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2018