Проти лейкозу – за майбутнє

Кожній людині відміряно її особистий шлях. У когось життя безтурботне, у когось – у клопотах, а в когось – на волосинці. І треба чимало зусиль, щоб така людина прожила повноцінне життя.

У Новомиргородському районі 2 дітей з діагнозом лейкоз. Про одного з таких пацієнтів Кіровоградської обласної дитячої лікарні ми й хочемо розказати.

Марк Білобров бореться з захворюванням з вересня минулого року. Зараз хлопчику шість – але він за ці півроку став набагато старшим внутрішньо. Батько каже, що раніше дитина була мʼякою й добродушною, а зараз такий внутрішній стрижень – хоч у спецназ віддавай. Тепер він більш мужній – не боїться кров здавати з вени, батькам страшно, а він до всього ставиться як дорослий. Мудріший – він знає, що таке справжні цінності й на Новий рік просить у Діда Мороза не розваг чи грошей, а одужання.

– У вересні минулого року син почав хворіти – почувався слабким, знизився імунітет, після низки обстежень нас направили в гематологічне відділення, – розповідає Євген Білобров. – Звичайно, для нас то був шок, але коли вже більше дізналися про стан справ, то зрозуміли, що за останні 20 років медицина просувалася вперед і зараз лейкоз – це не вирок, це просто хвороба, яку треба лікували. Звичайно, хотілося б цього уникнути. Досі невідомо, чому хворіють на лейкоз діти, люди живуть у різних країнах і в різних умовах, але це захворювання є і в Україні, і в США, де медицина має зовсім інші можливості. Просто так трапилося – і нам довелося всією родиною боротися за майбутнє Марка.

В дитячій обласні лікарні зустріли нас дуже гарно. Лікує нашого сина завідувач відділенням Ольга Олександрівна Гержева – лікар від Бога, яка до того ж прекрасно керує всім персоналом. До працівників відділення немає ніяких питань, всі дуже чуйні й самовіддані. Частину препаратів купуємо самі, але значний відсоток ліків отримуємо за державні гроші, підтримують лікарню і благодійники – як окремі люди, так і благодійні організації. Більшість людей, які надають благодійну допомогу в цьому закладі, намагаються залишитися невідомими, але декого ми бачили. Особливо розчулює, коли заходять у лікарню небагато одягнені підлітки, приносять, скажімо, 263 гривні – зрозуміло, що то всі кишені почистили й вирішили сьогодні обійтися без лакоміток. Дивишся на таких – і розумієш, що є у нашої країни майбутнє – і воно настане вже зовсім скоро.

Особливою проблемою для хворих на лейкоз є наявність донорів. Нам пощастило – здавали кров кілька випадкових донорів, але є у нас і свій постійний – Олександр Петренко, який працює в «Лотосі» й таксує. Він з нами їздив у лікарню не раз, вдячні ми й підприємцям, які відпускали його з роботи, щоб він здав кров для нашого сина. У Марка рідкісна група крові – четверта, тому в принципі нам важко було знайти донора. А Олександр здавав кров, не претендуючи на матеріальну подяку. Крім нього, відгукнулося дуже багато небайдужих жителів Новомиргорода. Ми Олександра вітали з Днем донора, адже він дійсно безкорисливо підтримав нас у скрутний момент. Для порівняння – порція крові обходиться зараз, якщо донору платити, у суму близько 400 гривень, порція тромбоконцентрату – півтори тисячі.

Ми взагалі вдячні всім родичам, знайомим, простим новомиргородцям, які надали нам підтримку, а особливо – учнівським та педагогічним колективам ЗШ №1 та 3, які організували благодійні ярмарки на допомогу хворим дітям. Ще чималу турботу проявляє колектив дитячого садочка «Волошка». Зараз важко буде перерахувати всіх поіменно, боїмося когось випустити з уваги. Але ми ніколи не забудемо того, що ви для нас зробили.

У гематологічному відділенні є вибір – харчуються хворі в столовій чи батьки готують дитині їжу самостійно. Є й плита для цього. Справа у тому, що майже кожен отримує чітко розписану дієту, і в кожного хворого дієта своя. А готувати їжу для хворих на лейкоз – то дуже специфічна процедура. Наприклад, комусь мʼясо виварюють у трьох бульйонах, комусь рибу прописують на пару. Але загалом у відділенні – і столова прекрасна, й перебування обійшлося значно дешевше, ніж ми могли б собі уявити.

Дуже складно підтримувати дітей морально. І тут на допомогу приходять волонтери. Щовівторка у наше відділення приходить керівник єпархіального відділу Благодійності і соціального служіння протоієрей Андрій Бобрик. З ним приходить молодь, приносять все для розваг дітям. Їхній візит – завжди сюрприз. Коли у відділення зʼявляються клоуни, коли – проводять майстер-класи. Діти малюють, ліплять тощо – і у них зʼявляється час побути не пацієнтами, а звичайними дітьми. Цікаво, що одного дня дитячі вироби протоієрей Андрій зібрав – і зробив у колі прихожан аукціон. Хворі малюки таким чином отримали по 400-500 гривень за продані малюнки чи інші речі.

Завітали в гематологічне відділення й спортсмени, які завітали в Кіровоград на всеукраїнські змагання з легкої атлетики. Тут можна зустріти дуже багатьох яскравих і видатних особистостей, – підсумував Євген.

Ось такою буває медицина. Звичайно, хтось заздрісно зараз зітхає, що якби ж у нас запровадити чимало гарних речей, описаних у статті. Ну що ж – запроваджуйте. Не розраховуйте, що все це зробить хтось інший.

Олена Белінська.

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2019