Потримайте в руках історію Новомиргородщини!

Спекотного серпневого дня зазирнула в Музейну кімнату археологічних та краєзнавчих досліджень Новомиргородської міської ради і поринула в загадковий та вражаючий світ історії Новомиргородського краю. Завісу історії відкрив “хранитель” музею Петро Озеров. Неординарна особистість, ентузіаст, одержимий археологією та історією Новомиргородщини, історією, яку створив сам, зробивши справжні відкриття щодо епохи палеоліту на території району.

Цій темі присвячена чи не найбільша експозиція музейної кімнати, адже майже кожен експонат знайдений, збережений та описаний Петром Івановичем власноруч. Тут і бивні мамонта, і знаряддя праці, якими користувалися ще неандертальці та кроманьйонці.

Саме Петро Озеров і відкрив усьому світові, що в центральній Україні, в нас, на Новомиргородщині є стоянки льодовикової доби (палеоліту), полишені неандертальцями. Як відомо, головним знаряддям праці в кам’яну добу був кремінь. І саме біля родовищ кременю влаштовували стоянки первісні мисливці. Родовища відомі на Десні, на Дністрі, на Волині, в Криму, на Донбасі. На Кіровоградщині такі родовища були невідомими для археологів до …1983 року, поки Петро Іванович не побачив уламки кремнію по оранці, в ярах. Для когось із нас, можливо, така знахідка не мала б історичної цінності, а для нього – справжнє відкриття, по книгах, по довідниках знаходив і доводив, що тут, у нас, ще 200-40 тисяч років тому вже була цивілізація!  Особливо “гріють душу” надписи на експонатах – “Стоянка Троянове”, “Стоянка Панські гори”, “Стоянка Роща”, знайдено біля с. Андріївка, Коробчине, Ганнівка, Кам’янка, Василівка, Лікареве, Шмидове – весь район тут!

Первісні люди кам’яної доби добували тут кремінь для виробничих потреб і мешкали неподалік на пагорбах долини річки Велика Вись. Стоянок виявилося надзвичайно багато.

Наш відомий земляк Леонід Залізняк (родом із Оситняжки) – археолог, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу археології кам’яної доби Інституту археології НАНУ, керівник магістерської програми “Археологія та давня історія України” Національного університету “Києво-Могилянська академія”, представник України в Комісії з палеоліту Міжнародної спілки протоісториків – свого часу зазначив, що “Палеолітичні стоянки Новомиргородщини, що їх дослідив Петро Озеров, – це справжнє відкриття в галузі палеолітознавствва. Їх дослідження не тільки заповнило білу пляму в наших знаннях про найдавніше минуле Центральної України, але зробило значний внесок у вивчення палеоліту півдня Східної Європи”.

Наступна експозиція музейної кімнати присвячена знахідкам трипільської культури – уламки керамічного посуду, зразок трипільського поселення – по центру обов’язково храм, довкола – двоповерхові будинки, більше всього, що підлога в них була “з підігрівом”, про це свідчать розкопки. Ось так жили наші пращури!

Наступні експозиції – про козаччину, військових сербів, яких направила в наш край Єлисавета, старовинні книги, найдавніша датована 1761 роком…

Особливе місце займають матеріали про борця за Україну і мостобудівника Степана Демидовича Кожем’якіна, Івана Кіндратовича Бойка, з якого починалось краєзнавство Новомиргородщини, Петра Андрійовича Конкевича, який був колись директором краєзнавчого музею, розміщеного в приміщенні Свято-Миколаївського собору. На експонатах – надписи, хто передав ту чи іншу цінність до музейної кімнати. Все це люди, яких знаєш, бо вони живуть тут, поряд, і звертають увагу на речі, які інколи приходять до нас із далекого минулого: хтось рив фундамент під будинок, знайшов уламок, показав Озерову – виявилось, що це трипільський горщик, хтось знайшов серед домашніх речей предмети старовини і передав у музей, є мінерали – дарунки геолога ТОВ ВКФ «Велта» Віталія Яременка – всього не перелічити.

Та головне тут – Людина, Петро Озеров – його можна слухати вічно, тут оживає історія і люди, які її зберігають і передають нащадкам. В окремому куточку – цілком “сучасна експозиція” – комп’ютер, принтер і великі теки. Це місце, де відкриваються нові сторінки нашої історії. На столі – переплетена власноруч Петром Івановичем книга – “Матеріали по краєзнавству Новомиргородщини”, це вже восьма. Тут зібрані різні краєзнавчі матеріали – копії архівних документів, дослідження, спостереження. Це титанічна праця!

– Вважаю, – говорить Петро Іванович, – найціннішим у музейній кімнаті те, що всі експонати можна брати в руки, так би мовити відчути історію на дотик. Хочете побачити ніж з кременю – приходьте до музею, більше того, його можна потримати в руках, відчути себе справжнім неандертальцем! В якому ще музеї вам це дозволять?

Музейна кімната облаштована в міській раді з 2013 року, середня кількість екскурсій на рік – більше 2-х тисяч. Хто ж найбільше цікавиться минувшиною? Як виявилося, нашою історією цікавляться як свої, новомиргородські, так і приїжджі. Географія відвідувачів музею чітко прослідковується в книзі відгуків – зі всієї України, Росії, Білорусії, США тут були гості. Ось тільки за липень більше 10 відгуків-подяк-вражень від відвідувачів з Маловисківщини, Шполянського району, Києва.

– Ось тільки перед вашим візитом закінчив екскурсію. Приходила сім’я зі Златополя – дідусь і бабуся привели онуків…

Добре, що повага до своєї історії виховується не тільки в школі, а й у родині. Шануймо минуле заради майбутнього!

Олена Белінська.   (NB)

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2017