Олександр Жовна, “класний прозаїк, який не тусується”, видав нову книгу.

Днями на замовлення Державного комітету телебачення та радіомовлення України видано Вашу нову книгу.

Для мене це було приємним сюрпризом, що Держкомтелерадіо України вже вдруге замовив випуск ще однієї моєї книги. Першого разу це сталося в 2004 році, вийшла невеличка книжка «Маленьке життя» рекомендована до вивчення в навчальних закладах України. Цього ж разу читач побачить ошатне видання, що має 560 сторінок. Пам’ятаю, в глибокій юності моїй, я думав: «Написати б книжку сторінок на 100». Напевно це було якесь недосяжне магічне число. Сьогодні ж це вже восьма моя книга видана в Україні. Приємно, що цей рік був найурожайніший, спочатку вийшла «История Лизы», услід за нею «Солодка ілюзія життя» і от тепер «Визрівання».

Чи передбачена презентація цієї книги і де?

Перше представлення книги відбудеться на щорічному міжнародному книжковому форумі у Львові. А взагалі книжка буде презентуватися в Києві, Харкові, Одесі, словом по всій Україні в центральних бібліотеках, у головних вищих навчальних закладах країни, зокрема в університеті ім Т. Шевченка, Києво-Могилянській академії, а також в Національній академії наук України, куди мене, до речі, запросили ще й з презентацією фільму про нашого земляка Степана Кожум’якіна «Милі мої українці» .

Чи дає якісь бонуси, крім почуття самореалізації, вихід кожної книги? Наприклад, чи може зараз письменник мати пристойні заробітки зі своєї творчості?

Це далеко не останній стимул щоб писати книжки. Крім творчої насолоди, твоя робота має приносити ще й матеріальний прибуток, якщо ти професіонал, а не пишеш для власної забавки і на відповідному рівні. Тому книжка це такий самий продукт, за який ти маєш одержувати гроші, а не вкладати їх в неї замість здібностей, яких у тебе немає. В сучасному соціумі, особливо провінційному, містечковому, існує дивна позиція, коли від людей можна почути: «О! В тебе нова книжка вийшла, подаруй, підпиши.” Я дарую. Однак, нікому й в голову не прийде підійти на базарі до якогось продавця і сказати, подаруй мені кіло м’яса, дай мені на пам’ять якусь кофтину, або ж з мішок картоплі. Я, як автор, звичайно одержую за книгу гонорар у вигляді готівки. Або ж інколи товаром, тобто книжками, якими можу розпоряджатися на свій вибір, в тому числі й продати.

Чи були випадки, коли творчість чи слава приносили неприємності?

Заздрість від колег. Хоча, навряд чи то були мої колеги.

Ви вже не перший рік є «модним» автором, вас запрошують на всілякі заходи, тобто є можливість спілкуватися з іншими митцями. З ким з письменників ви спілкуєтеся, який критерій відбору кола спілкування?

Мене ще називають письменником самітником, що не тусується в мистецьких колах. Тому часом більшість митців ставиться до мене з певною насторогою. Якось на одному з форумів я презентував книгу. І почув таку розмову між високого рівня чиновником від Спілки письменників і ще одним митцем. Митець, киваючи на мене запитав у чиновника: «Це хто?». Чиновник який мене знав, а я його ні, відповів: «Жовна. Класний прозаїк, але він не тусується». Мені ця оцінка дуже сподобалась. Гадаю в тому, що я сказав, є певна відповідь на Ваше запитання.

Чи часто пропонують екранізацію ваших творів? Чи є фахівці у кіномистецтві, яким ви спокійно довірили б зробити фільм за вашою повістю – і просто прийшли б на премʼєру?

Можна пропонувати, мати бажання екранізувати, так само воно є і в мене, але кіновиробництво надто дорога розвага, тому одного бажання замало, особливо коли ще й на сході країни йде війна.

Чи є фахівці в кіномистецтві? Якби Ви запитали в Україні, можливо, я б утримався. Однак в кіномистецтві, а воно охоплює світ, існує безліч талановитих режисерів про співпрацю з якими можна лише мріяти. Проте є достатньо складнощів для налагодження контакту, зокрема мовний бар’єр. А крім того, ти продовжуєш мешкати в Новомиргороді і не любиш мистецьких тусовок.

Кажуть, ідеї витають у повітрі. Чи були випадки, коли відчували, що якусь ідею вкрали з-під носа?

Кажуть, сюжетів взагалі сім чи вісім, як нот, а книжок з різними історіями не злічити. Тому коли знаходиш щось подібне, що вже читав, чув, чи бачив, не слід дивуватися. Все якимось чином повторюється, від античної літератури, історій Шекспіра до сучасних художніх творів. Головне – з якою майстерністю ти це здійсниш. Якщо я побачу свою ідею професійно втіленою в життя іншим автором, лише порадію її втіленню.

І наостанок – я не питаю про творчі плани. Насправді читачам це нецікаво, їм цікаво, чи замальовується чергова співпраця з видавництвом чи кіностудією? Чого очікувати у майбутньому споживачу вашої творчості?

Чекати на смачну страву, а потім з задоволенням споживати.

Така страва вже готується?

Всі інгредієнти вже в каструлі, залишилось зварити.

Що ж, сподіваюся, будемо смакувати разом.

Авжеж.

Олена Белінська.

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2019