Один за всіх! І всі за одного!

5-й рік триває україно-російська війна. Більше сотні наших земляків уже взяли і продовжують зі зброєю в руках брати у ній участь. Багато повернулися додому живими, а дехто й пораненим – велика радість батькам, дітям, рідним, друзям, знайомим, Україні; на превеликий жаль, троє з них загинули: Є.Присяжний, А.Гурічев, М.Чередник – велике горе України, знайомих, рідних, друзів, батьків.

На жаль, ніхто сьогодні не дасть гарантій, що завтра-післязавтра вбитих і поранених більше не буде, ніхто не скаже напевно, коли ця клята війна скінчиться. Але те, що ми тут, у тилу, почуваємося в безпеці, у мирі і спокої – заслуга і тих, хто на батьківщину повернувся в труні, і тих, хто віддавши Батьківщині свій військовий обов’язок, повернувся живим.

Їм – людська шана і повага.

Для них, других, держава проголосила певні законні пільги, в т.ч. й безкоштовного проїзду у громадському транспорті. Але старі пільгові проблеми не зникли попри бадьорі рапорти представників влади.

Днями довелося стати свідком оказії в міській маршрутці, куди на одній з зупинок зайшов учасник АТО (прізвище не називаємо спеціально, бо ж проблема не в них). Пред’явив посвідчення… і він, і всі в салоні змушені були вислуховувати невдоволений монолог водія з приводу пільговиків та влади.

Що цікаво, що ніхто з пасажирів не втрутився, не підтримав вчорашнього солдата, лише я, ледь дочекавшись призупинення словесного розладу у водія, коротко подякувала нашому захисникові за оборону Вітчизни.

Хоча й водія я прекрасно розумію, він не може собі у збиток катати пільговиків (бензин, запчастини, ін.). Якщо ж держава гарантує, то гарантії мають бути не на папері, а їх державні службовці на місцях, які сидять на непоганих зарплатах, мають «кров з носа», а своєчасно послугу оплатити.

У Новомиргороді, як я зрозуміла, проблема існує, мене підтримав райрадівський депутат Вакуленко В.П., розмова з яким увінчалася його обуренням, телефонним дзвінком міському голові та обіцянкою, що якщо подібне повториться, то до водія будуть прийняті міри. Не сумніваюся, що сотня воїнів АТО, які живуть і діють за принципом «Один за всіх і всі за одного» зможуть і без Володимира Петровича участі «прийняти міри», але ж мудрий той, а влада апріорі такою має бути вкпючно з депутатами рад, хто не тільки знає як вийти із халепи, а й, як у неї не потрапити.

Новомиргородські чиновники з ради і адміністрації вже потрапили, а тому мають з неї, халепи, публічно і достойно вийти, насамперед вибачившись перед учасниками заочно створеного конфлікту.

Шануймося, українці, бо ми того варті!

О.Цопа. (Новомиргородщина з Пісковим і Вороніною)

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2019