Місія – повернути до життя

70% інформації про навколишнє середовище людина сприймає зором. І кожен, хто має вади зору, відразу ж відчуває чимало труднощів – а наше суспільство наразі неготове допомагати ці труднощі вирішувати. У Новомиргороді, наприклад, навіть відсутня первинна організація Українського товариства сліпих – але у Малій Висці така первинка існує, і її активісти запрошують жителів нашого району, які мають вади зору, звертатися до них для одержання допомоги.

– Наша організація працює, щоб люди з вадами зору одержували медичну та соціальну реабілітацію, – розповідає секретар територіальної первинної організації Маловисківського району Наталя Квакуха. – Намагалися боротися за свої права активісти й раніше, але організацію зареєстрували рік тому. Мій чоловік – інвалід І групи по зору. У розвинених країнах це взагалі не проблема – там люди з такими вадами працюють, спілкуються, вони не сидять вдома на одну пенсію. В Україні тільки зараз з’являється поступ у цьому напрямку – наприклад, у Кіровограді є світлофори зі звуковим обладнанням, завдяки яким люди з вадами зору можуть спокійно перейти дорогу. У райцентрах і цього ще немає. Якщо інвалід не знайшов, хто його проведе, дуже важко самому дістатися до пункту призначення.

– Самостійність – це насамперед фінансова незалежність. Чи важко знайти роботу людям з вадами зору?

– Зважаючи на те, який відсоток зору втрачений. Інваліди ІІІ групи знаходять собі роботу без особливих проблем, а от І групі – значно важче, законодавство вимагає створити для такої людини всі умови й потенційних роботодавців це відлякує. Ми направляємо людей віком до 45 років у Львів, Боярку на навчання, щоб вони одержали професію, яка дозволить їм заробити на життя.

– За рахунок чого існує УТОС?

– Ми – неприбуткова організація. Членські внески дуже помірні – 12 гривень. Чимало витрат покривають благодійники, врешті, є державні фонди, які зобов’язані допомагати нашим підопічним, але люди не знають, куди звертатися й на що вони можуть претендувати. Наша місія в такому випадку – значною мірою просвітницька.

Зараз є проблема, про яку не дуже говорять – вади зору проявляються у багатьох учасників АТО. Є хлопці, які втрачають зір після поранення, є ті, які втрачають зір поступово. Хтось вчасно йде до лікаря, хтось вчиться з цим жити, а хтось замикається у собі, бо неготовий до таких змін. Ми кажемо – не ти перший, не ти останній. Життя триває – і вчимо, що робити далі.

Найбільш образливо, що люди з вадами зору – це в основному пенсіонери, які все життя працювали, платили податки, проте зараз настав день, коли їм потрібна допомога – але це нікого не цікавить. Людині з проблемами зору дістатися у другий кінець міста, знайти потрібний кабінет, пройти МСЕК – дуже важко. Це якщо говорити про серйозні проблеми. Якщо ж вади порівняно незначні – люди нерідко навіть не знають, що можуть претендувати на інвалідність! І ніхто їм про це не розказує.

Тому ми звертаємося до людей з вадами зору у вашому районі – давайте об’єднуватися. Ніхто, крім нас, наші права не захистить.

– Раніше цим хтось займався?

– Раніше люди і з Новомиргорода, і з Малої Виски їздили вирішувати всі проблеми у Кіровоград. А зараз є можливість звернутися дещо ближче – це економія часу, грошей. Наші контактні телефони – (050)8290220, (098)0519032.

Олена Белінська.   (NB)

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2017