Лист у номер

Шановні читачі! Редакція отримала лист, який підтверджує, що свої громадські права можна і варто відстоювати та не боятися цього робити. Не боятися зіпсувати стосунки – бо він начальник або якийсь пихатий чиновник, не боятися заявити про порушення чинодралами цивілізованих норм поведінки, моралі, законів. Не боятися чужої думки – що скажуть люди. Не боятися звернутися за допомогою до юристів, суду і також, як у цьому випадку, до журналістів. Інакше ви завжди будете в програші, ваше право буде попиратися, і ваше мовчання буде породжувати впевненість чинуш у вседозволеності та безкарності.

Людмила Малахова не побоялася стати на захист своїх прав та перемогла. І колективу нашої редакції приємно, що ми також внесли свою часточку у цю перемогу. Колектив редакції газети “Новомиргородщина” і надалі налаштований допомагати своїм читачам, передплатникам, громадянам відстоювати право на гідність, честь та повагу.

Тож, шановні читачі, до вашої уваги сам лист.

“Сьогодні я хочу продовжити історію мого звільнення, про яку писалося в «Новомиргородщині». Вже навіть перехожі і читачі газети стали запитувати в мене, коли буде продовження історії. При зустрічі незнайомі люди запитували, чи про мене писалося, чи я була на фото в газеті, чи це зі мною так вчинили не по-людськи.

Що ж, з 12 листопада я вже працюю на роботі, дякуючи Всевишньому, який надавав мені сили боротися і не опускати руки. Не маючи комп’ютера, не користуючись Інтернетом, допомога надходила звідусіль. Одні підказували адреси, інші номера телефонів, куди можна було написати чи зателефонувати.

Насамперед подякувати я хочу редактору газети «Новомиргородщина» Стоянову Ю. Л. за те, що надрукував мою історію, дякую за допомогу, за турботу, за таку чудову газету, в якій висвітлюються життєві ситуації, доноситься до людей тільки правда і справедливість. Я з великим задоволенням передплатила газету на 2019 рік.

Дякую Кузьменку С. А за допомогу, також журналістам «Гречки», про яких я навіть не знала, а вони в той же день засідання піднімали всі служби в отриманні субсидії.

Ще я хочу подякувати своєму представнику – Безпалій Наталії Олександрівні, яка зібрала всі докази, які б беззаперечно допомогли мені у суді. Також дякую я адвокатам з Кропивницького: Наталії Вікторівні С., Олені Сергіївні К., Тетяні, Лілії з Києва, Максиму з Одеси. Всім православним активістам і журналістам, депутатам м. Києва за поради і добре слово.

Ще я дякую нашим депутатам з Новомиргорода, які радили як вчинити. Дякую Мостовому Дмитру В., своїм сватам Смірновим з Кропивницького, які домовлялися про допомогу адвокатів, інших служб. Дякую своїм дітям з Києва, завдяки яким побувала у Верховній Раді, на телеканалах, подала заявку на програму життєвих історій.

Дякую співробітникам поліції, які бажали мені дійти до «Верховної палати», особисто дякую Бондаренку Анатолію, Матненку Олександру, всім небайдужим жителям нашого будинку, котрі поставили свої підписи в мою підтримку, давали характеристику моєї праці. Особливо я вдячна людям з п’ятого під’їзду за чуйність, доброту, увагу. Дякую за підтримку: Гарячко Т., сім’ї Кулінічів Василю і Оксані, їхній доньці Вікторії та зятю Дмитру. Люди пропонували навіть матеріальну допомогу. Дякую Кравченко Т., Рінчінській Надії, Кубаю Миколі, сім’ї Ткаченків, сім’ї Татарових Лідії Федорівні і Віктору Івановичу.

Я дякую всім жителям нашого будинку, які 12 листопада радо зустрічали мене на робочому місці і вітали мене, як героя.

Ще я дякую вчителю, священику Кушнірчуку Ярославу за благословення, молитви, поради і підтримку, також священикам о. Миколі та о. Віктору, всім віруючим людям, які підтримували мене. Працівникам центру зайнятості Вікторії та Олені В., лікарю Забірко Н. П., лікарям м. Києва, які надавали консультації: урологу Єгоровій К. М., завідуючій дитячим урологічним відділенням Лесі Андріївні Б., консультанту Національної Академії Севастьяновій Н. А., всім лікарям національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охмадит», регістраторам, які навіть з резерву видавали талони на прийом, дивлячись на те, що ми приїхали з такою тяжкою дитиною. Дякуємо їм за чуйність, увагу, людяність. Нас окружили такою любов’ю і турботою, про яку ми навіть не мріяли.

Ще я хочу подякувати своєму керівнику Шевченко Р. О., який запропонував примирення. Довго три- мала образу, йшло протистояння між добром і злом. Але я знайшла в собі сили забути кривду, зробити вибір і пробачити. В нашому життєвому часі дуже важко вчасно простити ближньому і забути всі образи. Людям, котрі були причетні до цієї непростої історії, як мовиться, хотіли чужими руками «загорнути жар», нехай простить Всевишній і я також їм прощаю.

Ще я дякую нашому секретарю Розумович Оксані Олександрівні, яка з першого дня мого звільнення турбувалася і підтримувала мене. Нехай в сім’ї цієї людини завжди буде лад і затишок, добро та благополуччя.

Всім небайдужим людям, які співпереживали мені, щиро дякую за підтримку. Нехай життєва історія подібна ніколи не повториться на вашому життєвому шляху.

З повагою – Людмила Малахова.”

Новомиргородщина.

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2019