Київ і війна

Знаєте, скільки б не кричали по всій державі, що Київ – далекий від війни, і люди там нічого не чують і не бачать, він набагато ближчий до неї, як, наприклад, Новомиргород. Вона стала тіньовою складовою успішного, наскільки це можливо в Україні, мегаполісу. Вона зʼявляється раптово – раз, і ти бачиш на стіні стрілочку під написом «Укриття». У метро періодично зачитують текст, куди звертатися переселенцям. У людних місцях – скриньки для збору грошей на підтримку різних підрозділів. А в музеї великої Вітчизняної війни – нові експонати: захоплена при проведенні військових операцій в зоні АТО розбомблена російська техніка. І підпис, що це – речові докази військових злочинів сусідньої держави…

Наша сьогоднішня розповідь – про виховання патріотів у місті-герої (усі ж памʼятають, що Київ – не просто столиця, а столиця героїчна?).

Біля Стели «Батьківщина-Мати», на щиті якої, до речі, й досі красується герб СРСР – виставка військової техніки різних часів. Людно тут завжди – приходять родини, приходять іноземці з модними гаджетами для запису власної розповіді про побачене.

Подивитися є на що – і з кожної таблички з написом можна зробити свої висновки.

Наприклад, те, що війна – це насамперед фізично тяжка й небезпечна праця. Біля гармат часів ІІ Світової війни – табличка з технічними характеристиками, відповідно до яких ця гармата робила 20 пострілів за хвилину, а її снаряд важив 6 з гаком кілограмів. Заряджати все це треба було, зрозуміло, вручну. От і порахуйте, яку масу снарядів доводилося переносити лише за одну годину бою!

Війна вимагає мобілізації винахідливості, тому у 1941 році кмітливі й активні одесити з підручних матеріалів збирали танки марки «НІ» – розшифровувалася ця абревіатура як «На испуг».

Ряд техніки – довгий. Починається з танкеток часів Першої світової – зараз ця зброя здається мало не іграшковою. Але вдосконалювалася вона дуже швидко. Уже в 1936 році на озброєнні зʼявився… плаваючий танк Т-38, який міг рухатися по воді зі швидкістю 6 кілометрів за годину! Для порівняння – БМП та БМД у воді пересуваються, якщо вірити даним на табличках біля експонатів, зі швидкістю, яка не перевищує 10 км/год.

Чого тільки не побачиш на цій виставці! Автомобілі для пересування на воді (якщо вірити написаному, вони використовувалися не тільки для десантування, але й для розвідки), вагон бронепотягу, одну з перших модель «Катюші» – як же наївно ця машина виглядає на фоні свого правнука-«Града»! Є навіть ракета Конструкторського бюро «Південмаш». Та найбільшою любовʼю й увагою відвідувачів користуються літаки й вертоліт. Є можливість екскурсії у транспортному літаку часів Великої Вітчизняної війни, а також детальний огляд гвинтокрила, який використовувався в операціях в Афганістані. Бажаючих посидіти у кабіні пілота – завжди досить, особливо рвуться сюди діти найрізноманітнішого віку.

Словом, якщо будете у Києві, і вам випаде кілька вільних годин – кращого місця для того, щоб провести час цікаво і з користю для свого внутрішнього світу, знайти буде непросто. Вхід на різні ділянки музею коштує символічні гроші, право на фотографування – дещо дорожче. Але одержане усвідомлення того, через що довелося пройти попереднім поколінням для того, щоб відстояти свою землю для своїх нащадків – безцінне.

Олена Белінська.

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2017