І чужого научайтесь…

Навчання у Польщі для Олексія Гурічева, відомого на теренах Новомиргородщини перспективного легкоатлета, розпочалося з батькового зауваження: «І чого ти сидиш в інтернеті розважаєшся? Краще б що корисне пошукав. Он, скоро школу закінчиш. Думай, куди складатимеш іспити!».

І син задумався. Почав шукати інформацію на тему того, де можна навчатися банківській справі. Нарешті оголосив про свій вибір – Вища школа банкова у Гданську. Тато у 2007 році побував у Польщі, тому мав до цієї країни певну довіру й розумів, що відпускати туди хлопця на тривалий період не страшно. Хоча й непросто – півроку від візиту до візиту спілкуватися тільки по скайпу. Але – в тому найвища батьківська чеснота – вміти відпустити дитину на обраний шлях. Тому Олексій вже рік навчається в Польщі і ділиться досвідом підготовки до такого навчання і своїми враженнями.

– Вища банкова школа – аналог нашого університету, – зазначає юнак. – Це приватний заклад, навчання у якому коштує тисячу євро на рік. Якщо додати ще й проживання (а я тільки за житло сплачую 600 злотих – близько 4 тисяч гривень), то виходить кругленька сума. Важко було б моїм батькам, якби не одна особливість польської системи вищої освіти – вона орієнтує студентів на роботу під час навчального періоду. Наприклад, я три дні працюю мерчандайзером у супермаркеті, три дні навчаюся в університеті, а один день виділив собі в якості вихідного.

Працюють практично всі студенти – і на роботу їх беруть дуже охоче. Наприклад, я заповнив в інтернеті резюме для працевлаштування вночі – годині о третій-четвертій. І о дев’ятій одержав пропозицію про співбесіду, за результатами якої мене одразу ж було працевлаштовано.

Вся державна система спрямована на те, щоб молодь привчалася до роботи. Наприклад, якщо у Польщу приїхав простий українець, то він працює нелегально, може мати якісь проблеми. Але усі студенти мають право на офіційне працевлаштування, тобто я працюю легально, сплачую податки. Я повинен встигати й на роботі, й у виші – більше мене нічого не має турбувати.

Польська система освіти значно відрізняється від нашої. Щоб студенти мали можливість працювати і навчатися, при цьому одержали диплом бакалавра через три роки, а рівень магістра могли здобути ще за два роки, переважну більшість загальноосвітніх предметів, які вивчаються в українських вишах, там студенти можуть вивчати хіба що з власної ініціативи. Ти маєш працювати в банку – учи банківську справу. Будеш лікарем – вивчай фахові дисципліни. Якщо тобі знадобиться ще щось, наприклад, знання іноземної мови – будь ласка, записуйся на якісь курси й вивчай обрану мову. Бажання втрамбувати у голову студента всі знання про все там немає.

– Чи важко було скласти іспити до польського закладу?

– Абсолютно ні. На навчання мене взяли, коли я пред’явив шкільний атестат, не потрібно було навіть ЗНО проходити. А от якби я складав іспити до державного вишу, то мав би скласти іспит. Значно спрощує вступ до такого закладу «карта поляка». Без родичів з польським громадянством такий документ одержати неможливо. А от громадяни Польщі можуть навчатися тут і без іспитів, і за державні кошти.

Не можу сказати, що мені важко навчатися. В українській школі програма складна, але потім вчитися легше. Коли у Польщі на заняттях з математики я вказую на альтернативні способи роз’язання тих чи інших завдань, викладачі дивуються, що я таке взагалі знаю. А в нас це – рівень загальноосвітньої школи.

– Наскільки складною була адаптація на новому місці?

– Я не сказав би, що адаптація була дуже важкою. По-перше, я спортсмен – і звик до мандрівок, до того, що ти кудись в незнайоме місце приїжджаєш, бігом орієнтуєшся в ситуації і маєш тут же показати свій кращий результат. Чималу роль відіграв той факт, що я рік перед вступом до польського вузу вивчав мову! В 11 класі я пройшов двотижневі мовні курси у Варшаві, а потім вивчав польську з репетитором. Викладача я знайшов у Кіровограді, всі заняття ми проводили по скайпу. Хто хоче зробити – знайде і можливість.

– Чи вплинули якось спортивні досягнення на вступ або становище у польському вузі?

– Аж ніяк. Тут це нікого абсолютно не цікавить. Тут вищий навчальний заклад має захищати свою честь висококваліфікованими випускниками, а не спортсменами. У першому семестрі я ще займався бігом – навіть тренера тут собі знайшов. А у другому вже робота затягнула, від тренувань відмовився. Але знайшов собі інше спортивне хобі – купив скейтборд.

У Гданську люди мають чималі фінансові можливості, періодично мені здається, що всі студенти на машинах – один я на скейтборді. Але при цьому в місті розвинутий велосипедний рух. Якщо раніше велосипедною столицею вважався Амстердам, то зараз – Гданськ.

– Поляки мають репутацію гоноровитих людей. Чи виникали якісь конфлікти? Як вони взагалі ставляться до українців?

– Поляки дійсно такі люди, що при потребі кому хочеш перцю підсиплять. Але в мене ніяких конфліктів з ними не виникало. Якщо ти поводишся пристойно – люди дуже привітні, дуже добрі. У Польщі я не бачив ніякого насильницького насадження християнської ідеології, проте щонеділі практично всі йдуть у костьоли – і складова християнства теж значною мірою впливає на світогляд поляків.

Вони дуже добре розуміють, що у нас війна, співчувають. Коли взнали, що у мене брат загинув під час бойових дій в зоні АТО, для них це був шок. Люди там всі винятково патріотичні – і при цьому дуже мирні, дуже м’які, але гадаю, у критичній ситуації їхнє миролюбство куди й подінеться.

Вони – одні з тих, хто реально зацікавлений у становленні сильної України, яка стане між Польщею і Росією.

– Як ти відпочиваєш, якщо випадає нагода?

– Гданськ входить до так званого Труймяста – три міста зрослися. Є частина, яка славиться пабами й розважальними закладами, але я віддаю перевагу звичайним прогулянкам історичною частиною Трумяста – самим Гданськом. Там дуже красиво, дуже цікаво. Люди пишаються багатьма історичними фактами – і готові про них розповідати. Наприклад, саме у Гданську зародився рух Леха Валенси «Солідарність», у результаті діяльності якого Польща відмовилася від побудови соціалістичної системи. Мешканці Гданська цим пишаються, ніхто не шкодує за тими часами, вони працюють над майбутнім, за минулим не сумує ніхто.

Польща дуже динамічно розвивається. Навіть у 2009 році, коли всі країни мали зниження показників ВВП, Польща змогла ці показники підвищити. Тобто така позиція суспільства приносить свої плоди.

– У чому ти бачиш реальні прояви громадянського суспільства?

– У відповідальності. Я казав, що Трумясто славиться пабами? Але побачити надворі п’яного можна дуже рідко. Відповідальність починається з себе. Якщо є хтось напідпитку й поводиться спокійно – ніхто його не чіпатиме. Але якщо буянитиме – люди відразу викличуть поліцію. Ніхто панькатися й робити скидки на те, що «він же п’яний», не буде.

За водіння у нетверезому стані – штрафи захмарні. Тому є порядок на дорогах.

За рік в Польщі я не побачив жодної бродячої собаки й жодного бездомного кота – всі в нашийниках, всі домашні. І це при тому, що поляки сплачують податок на домашніх тварин!

Скрізь чистота. І знаєте, поляки не ходять на суботники, принаймні, я таких масових виходів на роботи не бачив. Люди сплачують податки та рахунки за ком послуги – решта є турботою компетентних органів.

Тут дбають про екологію – навколо Гданська є шикарні ліси, які ніхто не вирубав і не спалив з необачності. Дуже багато всього вирішується на місцевому рівні. Можна сказати, що у всіх незрозумілих випадках поляки йдуть до міського голови. Якщо є якісь пропозиції чи проблеми – бачив активістів, які збирають підписи за вирішення проблем у громадському транспорті. І, судячи зі стану польських доріг, комунальних служб тощо, така система ефективна, реакція місцевої влади є дуже швидкою, адже всі
відповідальні особи на місці, всі проблеми перед очима.

Може, така система, безпека інвестицій та працелюбність людей стали приводом для активного потоку інвестицій. Поляки змінюють формат своєї діяльності, вони закривають шахти, вважаючи їх неефективними підприємствами, натомість розвивають туризм і високотехнологічне виробництво, яке є безпечним і приносить суттєві прибутки.

Там є чому повчитися. І я радий, що використав цю нагоду.

Олена Белінська.   (NB)

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2017