Електрифікація – заради майбутніх поколінь

«Мої діти добре знають, що таке бензин. Особливо СКІЛЬКИ! він коштує! І ЯК! він шкодить! Мрію, щоб мої онуки в мене таке питали: «Діду! А що таке бензин?»
Олег Арсеєнко.

Найцікавіше у будь-яких мандрах – люди, яких зустрічаєш у далеких краях. Наприклад, з Києва я привезла інтерв’ю з Олегом Арсеєнком.

Доки широке запровадження електротранспорту в інтернеті хтось називає панацеєю для держави – мовляв, тоді Україна звільниться від енергетичної залежності – Олег Арсеєнко діє. Він знайомий з проектами і діючими взірцями експериментальних електромобілів ще з часів Радянського Союзу, а зараз є одним з активістів, які працюють над розробками і втіленням в широке користування вітчизняного електричного транспорту.

Понад 20 років тому герой нашої публікації не намагався розв’язувати проблеми економічно-технічного характеру, а почав пропагувати екологічно чистий вид транспорту через турботу про майбутні покоління. Чим кращий буде стан екології – тим більше дітей будуть народжуватися і рости здоровими та розумними. І це – один з основних факторів, який на погляд мого співрозмовника має бути фундаментом Національної ідеї, про яку зараз так голосно всі говорять…

А от що реально робиться? Вже не вперше проблеми державного масштабу намагаються вирішити головним чином активісти та ентузіасти.

Раніше кожен електромобіль створювався ентузіастами – і це було значно складніше, ніж зараз. Для того, щоб їздили на електриці перші зразки, на «Запорожця» доводилося ставити акумулятори від МАЗів, КамАЗів. Зараз є батареї нового покоління – і група фахівців, які розробляють український електромобіль, намагається створити конкурентоспроможні моделі, які мають набути широкого розповсюдження у державі.

– Якою буде перша модель авто – машина для міста, всюдихід для розбитих регіональних доріг, якою буде місткість? Чи брали якусь модель за основу?

– Зараз ми розробляємо прототипи. У роботі чотири моделі – електровелосипед, електромопед, електромотоцикл і ендуро-баггі. Останній – це відкрита машина, яку потім можна доукомплектувати як завгодно в залежності від мети використання і умов експлуатації. Це може бути або міська машина,або туристичний ендуро, або «роботяга»-всюдихід. За бажанням можемо отримати або «кабріолет» ( баггі – він і є – баггі) з відкидним верхом, або встановити стаціонарний дах. Словом, баггі дозволяє пофантазувати і реально випробувати різні варіанти. Окремо працюємо над створенням надлегкого літального апарату на електроенергії.

Зараз вже абсолютно реальною стає ідея створити аерошют з новими технічними характеристиками – і значною мірою тому, що у вас на Кіровоградщині почали виробляти еластичні сонячні батареї. Тобто їх з часом, коли ці батареї будуть ще тонші й ще легші, можна буде використовувати на верхній частині крила аерошюта.

Безперечно, що зараз частину комплектуючих завозимо з-за кордону. Ми ще довго не зможемо змагатися з китайськими акумуляторами у співвідношенні ціна-якість, і це треба усвідомити. Але треба зрозуміти й інше: ввезти комплектуючі й зібрати тут автомобіль – набагато легше в плані вирішення питань з митницею, набагато вигідніше економічно (кінцева вартість для споживача), ніж привозити готові електромобілі. Ну, і окремий і дуже важливий плюс – створення нових робочих місць, підготовка фахівців і робітників, розвиток сучасних методик та технологій в Україні.

– Коли стало зрозуміло, що газ – дешевший енергоносій, ніж бензин, люди почали встановлювати на машини ГБО. Чи не простіше розробити комплект обладнання, за допомогою якого будь-яку машину можна буде зробити електромобілем?

– Такі комплекти вже є. Наші фахівці з «Електроклубу» за 10-12 тисяч доларів будь-яку машину перетворять на електричну, при цьому з повним оформленням і у відповідних реєстраційних органах, державними номерами, які підтверджують нормальний технічний стан машини і її придатність до використання на дорогах загального користування.

– Але як ви гадаєте, чи розроблене нове авто буде доступне по ціні широким верствам населення, адже зараз такі автомобілі можуть купити люди заможні? Навіть 10-12 тисяч доларів на переобладнання – це не так уже й мало.

– Насамперед це залежить від того, скільки людина проїжджає на цій машині. З вашого Новомиргорода до Києва поїздка на електромобілі обійдеться приблизно у 40 гривень – це вартість заправки. Крім того, у електромобілі немає багатьох комплектуючих, які виходять з ладу у транспорті з двигунами внутрішнього згорання. Для того, щоб підготувати фахівця з обслуговування та ремонту електромобіля, досить 3-4 місяці. Окупається капіталовкладення досить швидко, проте ми не розраховуємо поки що, що люди масово почнуть ставити на автомобілі електродвигуни або активно купувати готову техніку. Наразі наш сегмент – це представники дрібного й середнього бізнесу, яким доводиться багато їздити.

Важливим такий транспорт буде для людей, які, наприклад, виробляють свою сільгосппродукцію, але змушені віддавати її за копійки перекупникам, бо самим возити – дорого. Гадаємо, саме для таких людей електромобілі стануть у нагоді.

А ще важливе бажання людей змінити щось у своєму повсякденні. Ми проводимо зустрічі населення з реальними користувачами електротранспорту в різних куточках України. Коли на місцях зустрічі люди на власні очі бачать, як можна машину заправити у кафе з розетки, молодь пробує, як легко керувати таким транспортом, обчислюють економію від придбання і експлуатації такого виду транспорту, то перед старшим поколінням просто ставиться завдання – дитина хоче, треба щось думати. У момент, коли використання електротранспорту стане нормою для молоді – а ви самі собі уявляєте, яку свободу дає автомобіль, пересування на якому коштує копійки – використання двигунів внутрішнього згорання буде розцінено як «відстій». І це буде початком нової епохи на дорогах. І не тільки!

– З ким співпрацює ваша конструкторська група при розробці українського електромобіля?

– З Академією наук України. З інститутами, наприклад, Інститутом електродинаміки, Національним авіаційним університетом, тощо. Крім того, нашими роботами активно цікавляться і готові до реальної співпраці автомотоклуби з різних міст України.

Поки що розповіді про електровелосипеди, які набирають швидкість до 100 кілометрів на годину, про можливість за відсутності електрозаправок заряджатися у придорожньому кафе (причому того живлення вистачає на 100 – 200 і більше кілометрів шляху) нам, мешканцям райцентру, здаються казками. Проте колись точно таке ж ставлення було до мобільних телефонів, ноутбуків, планшетів та інших гаджетів, якими зараз можна здивувати, напевне, тільки того, хто ні писати, ні читати не вміє і навіть телевізор не дивиться.

Тому – міняємо мислення, готуємося до нової епохи, яку, мабуть, колись наші потомки назвуть Електричним періодом.

Олена Белінська.

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2017