Думки вголос

Прочитавши публікацію депутата райради В.Луця «На городі бузина… або Фейсбучні баталії» (“Н 3 П. і В.” № 11), стосовно планів компанії «Велта» збудувати в Ізраїлі завод для виробництва пігментного двоокису титану, кошторисна вартість якого в межах 150 – 200 мільйонів доларів та коментарі жителів міста, представників партій і підприємства, а також місцевої влади, хочу й собі висловитися.

Але давайте про все по порядку.

Спочатку про «Велту». Я знаю як вона до нас прийшла. Дуже добре знаю тих, хто підтримував цей проект, як і тих, хто був категорично проти. Знаю тому, що з березня 2011 року (це початок будівництва, а кар’єрні роботи розпочалися трохи раніше) я працював на цьому підприємстві головним будівельником. Правда, назва була трохи інша – «Кіровоградська філія ТОВ ВКФ «Велта».

Що сказати? Як би там хто не впирався, правильно, чи не зовсім правильно щось там будувалося а підприємство працює. Як – то вже інша справа. Та заради справедливості давайте Відзначимо: «Велта» дала району більше трьохсот нових робочих місць, а це – зарплата, це – надходження до бюджету, це – і соціальні проекти (центральна площа та південна частинка міського паркУ), це – і Допомога: лікарні в ремонті приміщень та інше.

Беззаперечно, це вагомий внесок у розвиток району. Та… Думаю, що за час присутності «Велти» в регіоні не одна сотня працівників пройшла через відділ кадрів, з різних причин звільняючись. Мабуть є питання і до розміру зарплати, і до своєчасності її виплати, і до умов праці, і, можливо, ще до чогось. Сподіваюся, що не тільки керівництво «Велти», а й всі роботодавці в районі усвідомлюють, що значна частина працюючого населення уже спокійно може порівняти зарплату кваліфікованого спеціаліста на підприємствах району з тією, яка є навіть на підсобних роботах в Польщі чи в іншій будь-якій європейській державі та дійти висновку, що вона, зарплата, не на користь новомиргородських роботодавців.

Звісно є і проблемні питання. Ну, перше, яке тривожить значну частину жителів міста, стан дороги, мосту. Вантажні автомобілі, що перевозять готову продукшю більше ЗО тонн, рухаються по дорогах та мосту, які проектувалися ще на автотранспорт, загальна вага яких не перевищує 10 тонн. Наспідки – ми вже відчуваємо: дороги немає, ну а міст…готується до занурення у води В. Висі.

Наступне питання. Водопостачання Коробчиного та Рубаного Мосту. Звичаино, кар’єр – це свого роду елемент водопониження. Чим більша глибина розробки, тим більший радіус обезводнення грунтів. Ми вже маємо негативний досвід по висиханню криниць в південній частині міста внаслідок роботи шахти «Новомиргородська». Шахта через певні проблеми закрилася, а проблема водопостачання залишилася.

Екологічні наслідки. Робота такого гірничого підприємства в безпосередній близькості до русла небагатоводної річки повинна передбачати певні заходи по запобіганню обезводнення цієї водної артерії, ну, наприклад: влаштування водосховища чи розчистки русла річки, щось повинно бути передбачено або в проектній документації або в матеріалах погодження на будівництво. Адже якщо дорогу або водогін можна побудувати, то відродження водойми дуже тривалий і затратний, а, можливо, й безповоротній процес.

Зрозуміло, проблем значно більше, але їх спільними зусиллями можна вирішити. Як, запитаєте,вирішити питання з дорогою?

Відповім так: всякебудівництво розпочинається з проектної документації, в якій передбачено… влаштування під’їздних та тимчасових доріг. Розкриття кар`єру, будівництво фабрики, основних та підсобних приміщень – це дуже важливо, тому що це – бізнес-інтерес, це – продукция, це – прибуток, заради чого існує будь-який бізнес. І якщо хтось сказав, чи подумав, а може вже й планує будувати завод в Ізраїлі, то маю сказати правим і лівим: те, що, даруйте, «проканало» у нас: (дорога, вода, екологія, зарплата, умови праці) в Ізраїлі не «проканає».

Є проектна документація на будівництво, де все передбачено, Не буде дороги, прийдеться п’ятитонними автомобілями продукцію вивозити, а якщо ще й рухне міст – то… на вертольоті. А завод, ясна річ, можна і в Ізраїлі збудувати, тільки навіщо? Сировина ж бо в Коробчиному! Тому, якщо засновники «Велти» бажають повторити долю шахти «Новомиргородська», в якої було багато бурого вугілля, але, на жаль, не було брикетної фабрики, а в шахтного керівництва не вистачило розуму попрацювати на перспективу, тобто удосконалення технології спалювання бурого вугілля чи переробки його в інші види палива, то, як мовиться, «скатертю дорога». От і докерувапися «економісти шахтарі»: 28 мільйонів карбованців, а враховуючи курс долара на той час – це майже 50 мільйонів доларів – витратили на те, щоб… затопити шахту.

Тому, варіантів у керівництва «Велти» не дуже багато, їх всього три: збудувати сучасну автодорогу і вивозити продукцію в технологічному режимі великовантажними автомобілями, вирішивши питання раз і назавжди або перейти тимчасово на транспортування продукції звичайними вантажівками вантажопідйомністю до п’яти тонн. Це та вага, яку ще деякий час можуть витримати несучі конструкції мосту через річку В. Вись, в яких виникло значне відшарування захисного шару бетону та значна корозія арматури (при нагоді спустіться під Міст, але людям зі слабкими нервами не рекомендую та спробуйте спростувати мій висновок – авт.). Є й третіи варіант – наступати на граблі, але це приведе до закриття підприємства, про що я, інженер-будівельник, сертифікований інженер-проектуваньник та інженер з технічного нагляду ІІ категорії, ноодноразово казав і писав одному з представників керівництва «Велти» пану Гайовому ще на початку будівництва весною далекого 2011 року:

“Отсутствует проектная документация на пункт отгрузки готовой продукции в г. Новомиргороде, не определен путь (маршрут) вывоза готовой продукции, состояние и возможности дорожного покрытия на этом маршруте, отсутствует проектная документация на строительство высоковольтной линии. Отсутствует исполнительная документация на временные сети, ход их выполнения не отражен в общем журнале производства работ. При устройстве подъездной дороги к месторождению не снят растительный спой, не выполнены работы по устройству основания под дорогу. При интенсивной эксплуатации такой дороги при неблагоприятных погодных условиях, от нее останутся одни воспоминания, а вся дресва расползется по пахоте. Проектная и исполнительная техдокументация отсутствует…”.

Реакція на цю службову записку була оригінальною – 19 травня 2011 року я був звільнений… за згодою сторін.

Мої службові записки проігнорували, дорогу не побудували, навіть від фабрики до шляхопроводу Новомиргород – Петроострів, просто… не знявши родючиЙ шар грунту, на чорнозем насипали жорству, розгорнули бульдозером, підрівняли грейдером… І все!

Пізніше спробували збудувати ще одну, в об’їзд, але тільки пробували. Але, якщо внутрішні виробничі і під’їздна дорога до шляхопроводу – це проблеми чисто виробничого характеру, а от те місиво, в що перетворився відрізок дороги до Новомиргорода – це взагалі ставить під загрозу саме існування підприємства. І якби своєчасно і адекватно відреагували ваші, пане Бродський А. В., представники в 2011 році, то сьогодні б у Вас проблемних питань було б набагато менше.

Зазвичай, маршрут перевезення вантажів в таких розмірах великовантажним автотранспортом потребує спеціального погодження. Дуже цікаво. хто з місцевих чиновників-посадовців погодив маршрут і вид транспорту та його тоннажність?

І все ж таки, незважаючи на те, що до будівництва та експлуатації підприємства є ряд запитань, сподіваюся, що керівництво «Велти» оперативно відреагує на конструктивну критику і спільно з керівництвом району знайдуть алгоритм будівництва дороги, збереження річки та забезпечення стабільного водопостачання прилеглих населених пунктів та вирішення інших питань, які виникають чи можуть виникати в результаті виробничої діяльності або впливати на життєдіяльність міста чи прилеглих населених пунктів.

Ну, а стосовно заводу, це все ж таки бізнес-проект, бізнесменам видніше, де і куди вигідніше вкладати свої кошти, але навіть якщо його будівництво розпочнеться в нашому районі, то все одно воно «упреться» в дорогу… До слова, дорожна тема стосується не лише тих, хто возить ільменіт, а й тих, хто возить буряки, зерно, інші вантажі. Скільки можна експлуатувати дорогу задарма?

Ну, а тепер час перейти до питань місцевого характеру, до місцевого керівництва, яке на відміну від керівництва «Велти», яке в своїх планах розраховує на власні або на кредитні кошти, живе й трудиться за кошт платників податків. Як?

Про це – в наступному номері.

Д. Мостовий.   (Новомиргородщина з Пісковим та Вороніною)

Одна відповідь в “Думки вголос”

  1. Fanerych
    03.06.2018 в 23:29 #

    Накину теж на турбіну.

    Стаття мені дуже гарно зайшла. Додати майже нічого. Додам лише про свій домашній побутовий сейсмограф. Він в мене до 50 разів на добу реєструє землетрус потужністю від 2,5 до 3,5 балів. Я розумію що це не весь велтовський трафік – дехто примудряється об’їхати ту грьобану канаву, що в мене під вікнами. Йдеться навіть не про мій комфорт – бо воно гримить як трамвій по бруківці. Мені цікаво чи розраховували архітектори і будівельники на таке гвалтуваня будинку в якому я мешкаю?

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2018