Чому такий популярний проект «Однокласники»

Думки про інтернет-проект «Однокласники», безумовно, неоднозначні. До нього відносяться і позитивно, і негативно, але мало хто – байдуже. Як і будь-який популярний проект, він, звичайно ж, породжує масу чуток, пліток і домислів, а також пародій, жартів і хохм різного калібру.

Наприклад, найпопулярнішою легендою виступає історія про те, що «Однокласники» – проект спецслужб. Однак інформація не підтверджується: нині власниками ресурсу є російський підприємець Альберт Попков і латвійська компанія Forticom, що торік придбала 30% російської соціальної інтернет-мережі «Однокласники.ру» всього за $10 млн.

Сайт «Однокласники.ру» зареєстрований в 2002 році (однак справжню популярність набув лише за останніх пару років) і відноситься до категорії соціальних мереж. «Однокласники» фактично є клоном американського ресурсу Classmates.com. Проте навіть якщо б і підтвердилася версія про спецслужби (хоча і вірогідність сумнівна, і сама ідея параноїдальна), то яка, по суті, різниця, чиї вуха стирчать, якщо своє первинне призначення – з’єднувати друзів, що загубилися, – проект виконує з лишком?

Найпопулярнішою (і першою) пародією був сайтик «Однокамерники» – з підзаголовком «Сидить вже 9 мільйонів!». Там, аналогічно «Однокласникам», можна було вибрати регіон, де сидів, зареєструвати зону і шукати корешів. Зроблений як «шутка юмору», даний проект, проте, певним контингентом наших співгромадян був сприйнятий «на повному серйозі» і творців буквально завалили листами з проханням зробити не макет, а «все в натурі». Не знаю, можливо, прохання вже задоволене. Далі як з рогу достатку посипалися також пародії типу: «Дитсадківці», «Коханці», «Собутильники» і навіть «Неплатники податків». Як мовиться, якщо складають анекдот про анекдот – він явно удався.

Що ж до найголовніших «небезпек» проекту, то можна виділити як мінімум три.

По-перше, як і в будь-якому великому співтоваристві, осіб з порушеною і просто неврівноваженою психікою там бродить – вагон і маленький візок. Час від часу в контакті у будь-якого учасника можуть появлятися особи з непристойними іменами, що пропонують різноманітну похабщину. Адміністрація ресурсу з цим бореться, але тут виходить, як в анекдоті про офіціанта і мух: «Їх більше і вони поки перемагають».

Існує й інша небезпека з цієї ж серії: особи з психічними відхиленнями (від еротоманів до маніяків-педофілів) нишпорять по сайту (по цьому точно так, як і по будь-якому іншому, бо Інтернет – штука прозора, на те він і павутина) у пошуках фото, що їх цікавлять. Тому якщо свої фото ви можете виставляти різному ступеню відвертості (хоча відверта порнуха блокується адміністрацією, оскільки ступінь вашої інтимності – справа господарська), то ось фото маленької дітвори (особливо голеньких – з пляжу або під час купання) краще не виставляти взагалі. Адміністрація сайту блокує фотографії дітей без батьків, проте не забуватимемо про можливості фотошопу: батьків можна і «вирізати», щоб не заважали насолоджуватися. Отже, громадяни, не впадаючи в параною, будьте все ж уважні і обережні.

Ще один гріх, у якому звинувачуються «Однокласники», – це розбиття сердець і сімей. Висувають такі звинувачення дружини та чоловіки, половинки яких знайшли тут свої старі, ще шкільних часів, симпатії, причому так їх ця справа захопила, що наявна в реалі сім’я почала руйнуватися. Це дійсно, небезпека реальна. Проте можу сказати, що якщо стосунки в парі дефектні, то зруйнувати цей союз може будь-який фактор, не однокласник – так попутник з метро, медсестра з лікарні або колега по роботі. Бо якщо тонко – воно завжди рветься.

Іншою гранню віртуальних романів на «Однокласниках» є віртуальний флірт і навіть секс зовсім і не однокласників, а абсолютно незнайомих один з одним людей. Що ж, романтичність ресурсу змушує багатьох розглядати його як велику безкоштовну базу знайомств.

Так все ж чому такі популярні «Однокласники»? Невже через скандальну репутацію? І що ж, врешті-решт, дає нам насправді спілкування на цьому ресурсі?

Думаю, відповідь на ці питання полягає в тому, що це – спогад про часи, «коли дерева були великими», батьки – молодими і здоровими, друзі – безумовно кращими, небо – ясним і далечінь – безхмарною… І коли все життя було ще попереду. Однокласники – свідки нас самих, тих самих часів, хранителі пам’яті про все це. І тому нам так приємно поринати з ними в світ минулого – не пасивного, а активного минулого, підтримуючи і повертаючи в поточну реальність ілюзію (або просто ідею?) того, що, по-перше, стабільність у світі все-таки є, і, по-друге, дитинство не так вже далеко, всього лише руку протягнути… А значить – жити нам ще довго.

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2019