50 країн – не межа, якщо слідуєш за мрією!

Наша землячка Ірина Лісова відома не лише як талановитий стиліст, але й як мандрівниця. Вона розповідає читачам NB про здійснення мрій та пригоди у далеких країнах.

– Перша подорож була у 2008 році – Шрі-Ланка, тоді для мене це було, як опинитися на іншій планеті, – розповідає Ірина. – На той час інформації було мало, їздили одиниці. Я була настільки вражена іншою культурою, історією, релігією, що вирішила для себе – це хобі назавжди.

Секрет здійснення мрій простий: коли в тебе з’являється сильне бажання, воно повинно бути настільки сильним, щоб ти сам повірив у його здійснення, і це вже 50% успіху. Виходить так, що ти націлюєш всі свої сили та енергію на здійснення однієї мрії, а навколо починаються дива – покращується робота та підвищується матеріальний достаток (бо ж є заради чого, правда?) Ти стаєш розкутішим та цікавішим для спілкування. Виходить зворотній процесс – подорожуєш, надихаєшся на нові проекти (всі вони народжуються в дорозі) починаєш заробляти на ті ж самі подорожі.

Я завжди кажу, що після подорожі ми стали багатшими на одну країну. Зараз побачили вже близько 50 країн, 13 морів, 2 океани, безліч міст, столиць, гір, озер, рік та островів. Найбільш вражаючими є подорожі до країн з іншою культурою та традиціями. Це Мексика, Індія, Камбоджа, В’єтнам, Тайланд, Домінікана. Стара Європа є ближчою до нас, але країни вражаюче відрізняються.

– Під час подорожей користуєтесь послугами туристичних фірм чи все оформлюєте самостійно?

– Частіше складалося так, що взяти путівку в туроператора по знижці дешевше, ніж брати самостійно авіаквитки та бронювати отелі. Та по кожній країні пересуваємося самостійно – так цікавіше (постійно потрапляєш у якісь пригоди). Бронюємо самостійно внутрішні авіарейси і багато пересуваємось, щоб оглянути кожну країну досконало. Цікаво все: і історичні пам’ятки, і природні явища… Після 9 років таких подорожей виникло бажання відкрити свою турагенцію, бо часто будували маршрути друзям, маючи вже певний досвід. У вересні будемо святкувати 1 рік агенції.

– Чи змінилися умови подорожування після введення безвізового режиму для українців?

– З безвізом, звісно, стало легше пересуватися, поїздки до Європи стали доступніші, не траба збирати кіпи документів, чекати та витрачати зайві кошти на візи. На кордонах проблем не зустрічали. Головне – бути законослухняним громадянином своєї країни, і все буде добре.

– Поділіться з читачами найяскравішими враженнями від подорожей.

– Коли їду в певну країну, ретельно готуюся – щоб не пропустити чогось цікавого. Зараз вже гарно орієнтуюся в картах та запам’ятовую назви міст, що суттєво допомогає, коли раптово доводиться змінювати плани та маршрути. Був випадок у В’єтнамі: коли ми летіли до столиці, був чіткий маршрут, який дав збій. Ми повинні були потрапити з міста Нячанг до Камрань, далі вилетітити до Ханоя, пересісти на автобус до міста Халонг, де на катері дістатися до острова Катба, на острові у нас було зарезервовано бунгало. Все було за чітким графіком, та сталося непередбачуване – відмінили один з автобусів по нашому маршруту. Довелося швидко приймати рішення, тому зразу нагадала карту, і вже за мить ми заскакували у від’їжджаючий автобус до Хайфону (цього міста не було в нашому списку). Там ми загубили телефон, а це для сучасного туриста карта, фонарик і годинник! Потім була ночівля та мандри на старій шхуні серед 3000 островів, неймовірно красивих, вони знаходяться під охороною Юнеско, там навіть знімали Аватар. І – «О диво!» через два дні, зовсім в іншому місті Халонг, нам повертають телефон.

В Індії ми знайшли статую Христа Спасителя на схилі, над Аравійським морем, що зовсім не притаманне для їх релігії. Ми наївно вирішили, що це якась історична пам’ятка, бо навколо було багато індусів (біля пам’яток завжди так). Поставили свої речі в центр знімального майданчика (як потім виявилось!) і почали фотографувати. Тут з-за гір вилетів гелікоптер і почалася перестрілка, люди з автоматами, курява навколо, розлітаються запчастини машин, і ми в епіцентрі. Як з᾿ясувалося, там знімався болівудський фільм про мафію, а режисер нас не помітив. Ніхто нас не лаяв – радо прийняли, поспілкувалися та посміялися. Таких історій безліч, і в кожній країні щось траплялося.

А найкращі враження – це люди, які приходять на допомогу іноземцям. В Мехіко, одному з найбільших міст планети, ми потрапили в затор, де не працювало метро, а в нас літак. Нам допомогали і поліцейські, і самі мексиканці. Це при тому, що всі розмовляють іспанською. А в нас у Києві побачили хамське ставлення до іноземця – англійця – від українських таксистів на залізничному вокзалі. Він хотів відправити листівку і питав, де поштова скринька, а всі відхрещувалися від нього, ще й обзивали чуркою. Було соромно за нас.

Давайте поводитися гідно, щоб і про Україну та українців у наших гостей залишались тільки позитивні враження. Ми ж гостинна нація!

Олена Белінська.   (NB)

Поки що немає коментарів.

Відповісти

Ви повинні зайти під своїм логіном щоб прокоментувати.

Новомиргород © 2008-2017